Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 171/1316/18
провадження № 51-1228 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Кононенка О.В., засудженого та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040410000630 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зеленодольськ Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 05 червня 2018 року приблизно о 06:30 год., біля буд. № 23 по проспекту Незалежності в м. Зеленодольськ умисно, відкрито, із корисливих мотивів, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, наніс ОСОБА_2 кілька ударів рукою в область ока, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження, після чого ривком зірвав з плеча потерпілого барсетку, в якій знаходились гроші в сумі 15000 гривень, та зник з місця події, завдавши потерпілому майнової шкоди у зазначеному розмірі.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кононенко О.В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції наводить доводи, що за своїм змістом стосуються оскарження фактичних обставин справи; не погоджується із оцінкою доказів даною місцевим та апеляційним судами, що, на його думку, призвело до неправильної кваліфікації дій засудженого. Зазначає, що судові рішення постановлені на припущеннях та недопустимих доказах, зокрема, протоколах огляду, які отримані з порушенням вимог КПК України; судом першої інстанції не допитано свідків; звукозапис та журнал судового засідання не належної якості . Крім того, вказує, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 . не було призначено захисника в той час, коли він наполягав на його призначенні, а також стверджує про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК України та суворість призначеного засудженому покарання.
Касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 містить доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі його захисника.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не навів мотивів відхилення доводів апеляційної скарги прокурора в частині визнання обставиною, що пом`якшує покарання, - щире каяття винного та безпідставно не виключив цієї обставини з судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні не підтримала доводи касаційних скарг захисника та засудженого, просила залишити їх без задоволення, а касаційну скаргу прокурора підтримала частково, просила змінити судові рішення та виключити з їх мотивувальної частини посилання на щирість каяття засудженого.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однобічність або неповнота судового слідства чи невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Тому суд не має повноважень на перевірку доводів сторони захисту щодо неправильного встановлення судами фактичних обставин справи.
Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах засуджений та захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
З положень ст. 94 КПК України слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Посилання захисника та засудженого на те, що протоколи огляду є недопустимими доказами, оскільки зазначені огляди проведено з порушенням вимог процесуального закону без дозволу слідчого судді неуповноваженим органом, безпідставні.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим було проведено огляд речей, які добровільно видав ОСОБА_1 . Зазначені речі були вилучені та визнані речовими доказами у передбаченому законом порядку. Захисник, не погоджуючись із визнанням цих доказів допустимими, по суті ототожнює такі процесуальні дії, як огляд речей та огляд (обшук) житла, який здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Проте, з таким твердженням сторони захисту погодитися не можна, оскільки огляд речей є окремою слідчою дією, вона проводиться у порядку ст. 237 КПК України, в результаті її проведення складається протокол, де зазначаються речі, що були вилучені та оглянуті, їх детальний опис та відомості про їх опечатування. Наведені вимоги були дотримані, а тому суди обґрунтовано визнали зазначені докази допустимими.
Отже, висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу. Кваліфікація дій засудженого відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи. Твердження сторони захисту про недоведеність винуватості засудженого та необхідність іншої кваліфікації його дій суперечать дослідженим у суді доказам, яким дано відповідну оцінку.
Що стосується твердження у касаційних скаргах про не допит свідків у суді першої інстанції , то слід зазначити наступне.