ПОСТАНОВА
Іменем України
5 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 344/11299/15-к
провадження № 51-1009км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Цигана Ю.В.
захисника Семенціва В.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м . Івано-Франківськ, українця, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу: вироком Івано-Франківського міського суду від 09.10.2013 року за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 69 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, звільненого 09.04.2014 за відбуттям строку покарання,
виправданого за ч. 2 ст. 307 КК на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 виправдано за ч. 2 ст. 307 КК на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.
Як встановив суд, ОСОБА_1 обвинувачувався у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропних речовин, повторно, вчиненому за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1, досудовим розслідуванням було висунуто обвинувачення у тому, що він, будучи неодноразово судимим та маючи незняту та непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, за невстановлених обставин, повторно, незаконно придбав порошкоподібну психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, яку зберігав при собі з метою збуту. У подальшому, 25.06.2015, у період часу з 15.00 год до 16 год 20 хв на вул. Північний Бульвар, 1 у м. Івано -Франківську, ОСОБА_1 умисно, повторно, незаконно збув ОСОБА_2 за 100 гривень психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, вагою 0,0172 грама.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зокрема, прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК, при цьому допустив вибіркову оцінку доказів, не навів достатніх та переконливих мотивів, чому він відхиляє докази, зібрані стороною обвинувачення. Прокурор зазначає про незаконність складу суду апеляційної інстанції, аргументуючи вказані доводи тим, що колегією суддів безпідставно не було задоволено самовідвід судді Повзло В.В., що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні касаційного суду підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити у повному обсязі.
Захисник Семенців В.Д. просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, думку захисника, перевіривши матеріали цього провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст. 284 цього Кодексу.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно дозмісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Як встановила колегія суддів, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, суд першої інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 суд в цілому дотримався зазначених вимог закону.
За змістом ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Так, зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що суд прийшов до переконання, що усі докази, отримані у даному кримінальному провадженні за результатами проведення НСРД - оперативної закупівлі у ОСОБА_1 на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 21.05.2015 (в тому числі протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 25.06.2015 - проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів, протокол огляду покупця, протокол добровільної видачі), а також отримані на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.05.2015 та від 21.05.2015 є недопустимими доказами, у зв`язку з чим прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, стороною обвинувачення не доведене.