Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 161/17134/17
провадження № 61-48623св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - Відділ реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області,
третя особа - Відділ охорони культурної спадщини Департаменту культури Луцької міської ради Волинської області
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., Матвійчук Л.В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права на приватизацію.
В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що на підставі ордеру № 943, виданого Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 26 вересня 1989 року надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1 на умовах найму.
Маючи на меті приватизувати зазначену квартиру, позивачі звернулися до Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області.
Однак їм було відмовлено, у зв`язку з відсутністю законних підстав, посилаючись на вимоги Закону України "Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" від 23 вересня 2008 року
№ 574-VI.
Вважаючи відмову у приватизації неправомірною та такою, що порушує їхні права, звернулись до суду з позовними вимогами про визнання права на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 05 лютого 2018 року позовні вимоги про визнання права на приватизацію задоволено.
Визнано право позивачів на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до частин третьої та п`ятої статті 9 Житлового кодексу України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно з статтями 1 та 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Частиною першої статті 5 Закону визначено, що якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно.
До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону, приватизація здійснюється шляхом, зокрема, безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми
21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.
За апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Братської Хресто-Воздвиженської релігійної громади Української Православної Церкви - Київського Патріархату (далі - релігійна громада), постановою Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого
2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання права на приватизацію квартири.
Постанова мотивована тим, що під час прийняття рішення судом першої інстанції неправильно застосовано ряд норм матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки дана квартира не підлягає приватизації, порушує права та інтереси релігійної громади, як законного користувача будинком АДРЕСА_3, в якому розташована ця квартира. Крім того, судом першої інстанції не було залучено до участі у справі Волинську обласну державну адміністрацію, як власника цієї будівлі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2018 року - залишити без змін.
У касаційній скарзі посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки односторонньо та неповно з`ясував всі обставини справи.
Скаржник також посилається, що апеляційним судом не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, не задоволено його клопотання про відкладення розгляду судового засідання з поважних причин та постановлено рішення без їх участі, чим порушено їх права на захист свої прав та інтересів.
Доводи інших учасників справи:
Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка обставин справи та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
Суди встановили, що на підставі ордеру № 943, виданого Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області від 26 вересня
1989 року позивачам на умовах найму надано право на зайняття
квартири АДРЕСА_1 .
Маючи наміри приватизувати зазначену квартиру, позивачі звернулись із заявою від 22 лютого 2017 року та необхідними документами до Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області.
За результатами розгляду заяви позивачам у приватизації було відмовлено, оскільки будинок, в якому знаходиться вказана квартира, включений до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затверджений Законом України від 23 вересня 2008 року
№ 574-VI.
З цих же підстав відділом охорони культурної спадщини Департаменту Луцької міської ради Волинської області позивачам було відмовлено в укладенні попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам`ятки, робіт, які майбутній власник зобов`язується провести на пам`ятці з метою утримання її в належному стані, що передбачено статтею 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Крім того, зазначений будинок розташований в межах Державного історико-культурного заповідника у місті Луцьку, визначених постановою Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки
від 26 березня 1985 року № 140.
Відповідно до розпорядження представника Президента України Волинської обласної державної адміністрації від 21 лютого 1994 року
№ 101, керуючись статтями 14, 16, 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", на виконання Указу Президента України "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна", зареєстровано статут Братської Хрестово-воздвиженської громади Української Автокефальної Православної Церкви Київський Патріархат у місті Луцьку та з метою відновлення історичних традицій передано в користування храм з культовим майном по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5, які належать до єдиного архітектурного комплексу.