Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 727/5252/15-к
провадження № 51-864км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурора Ємця І. І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , його захисника Павчука І. С. на вирок Чернівецького апеляційного суду від 22 березня 2019 року та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 22 березня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015260000000048, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Корестоуци Окницького району Республіки Молдова, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2016 року ОСОБА_1 виправдано за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК України.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 22 березня 2019 року вирок місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вирішено питання щодо речових доказів по справі: 15 імітаційних купюр номіналом по 100 доларів США із написом "сувенір" знищити; 5 оригінальних купюр номіналом по 100 доларів США із зазначеними серіями та номерами звернути в дохід держави.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 22 березня 2019 року вирок місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК України залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що будучи адвокатом, згідно з укладеним договором про надання правової допомоги від 05 серпня 2014 року, здійснював захист ОСОБА_2, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України.
У березні 2015 року ОСОБА_1, зловживаючи довірою ОСОБА_3, яка є матір`ю його підзахисного, використовуючи довірливі між ними відносини, повідомив їй, що для того, щоб ОСОБА_2 не був засуджений до реального позбавлення волі, необхідно передати через нього, як адвоката, заступнику прокурора Чернівецької області та судді Путильського районного суду Чернівецької області неправомірну вигоду в сумі 2 000 доларів США.
26 березня 2015 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_1, знаходячись навпроти входу ринку "Центральний" у м. Чернівці, зустрівся із потерпілою ОСОБА_3, від якої отримав кошти в сумі 2000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 47 000 грн, тим самим заволодів отриманими коштами, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК України, а саме, у підбурюванні ОСОБА_3 у березні 2015 року до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із ухваленим щодо нього вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок скасувати, а кримінальне провадження - закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Свої вимоги мотивує тим, що на стадії досудового розслідування не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за ч. 1 ст. 190 КК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції, без будь-яких на те підстав, змінив обвинувачення на ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 190 КК України, що є істотним порушенням вимог КПК України. Крім того, зауважує про порушення його права на захист у зв`язку із неконкретно викладеним обвинуваченням.Вказує, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК України, під час нового апеляційного розгляду, не виконав вказівки, які містяться в постанові касаційного суду від 19 червня 2018 року. Зазначає, що обвинувальний акт та повідомлення про підозру йому вручено прокурором Чернівецької області Якимчуком М. К., однак вказана особа відповідних процесуальних повноважень не мала, оскільки не була включена до групи прокурорів.
У касаційній скарзі захисник Павчук І. С., не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 вироком суду апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного. Вважає, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на недопустимих доказах і суперечливих показаннях потерпілої, дії якої, на його думку, були провокативними. Вказує на те, що апеляційний суд, самостійно визначивши розмір заподіяних збитків, фактично вийшов за межі висунутого обвинувачення, яке до того ж не сформулював у відповідності до ст. 374 КПК України. При цьому вказує, що апеляційний суд припустився суперечностей у формулюванні своїх висновків, визнавши одні й ті самі докази недопустимими для обвинувачення за ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК України та допустимими за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 рішеннями суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, не дав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК України. Вказує на те, що апеляційний суд доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не проаналізував та не дав вичерпної відповіді на них. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції не дотримано вимог ст. 100 КПК України під час вирішення питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свою та захисника касаційні скарги та просив відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора.
Прокурор Ємець І. І. вважав касаційні скарги засудженого та захисника Павчука І. С. не обгрунтованими та просив залишити їх без задоволення, при цьому підтримав доводи касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія судів дійшла до наступних висновків.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ч. 1 ст. 433 КПК України).
Відповідно до частини 1 статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч.2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 апеляційний суд не дотримався вказаних положень закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про безпідставне виправдання ОСОБА_1, та із наведенням відповідних обґрунтувань просив цей вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, дослідив показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, письмові докази, та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не надала суду допустимих і достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 369 КК України, та не довела його винуватості поза розумним сумнівом.
В своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зазначає про те, що вироком апеляційного суду від 22 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, доведено його вину за цією статтею, тому кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 15 - ч. З ст. 369 КК України є зайвою, так як його дії охоплюються ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.