Постанова
іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 138/361/17
провадження № 51-7369 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Сінкевича О.Г.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої - адвоката Самойленка А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року та вирок Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020000000359, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 25 жовтня 2011 року вироком Могилів-Подільського міського суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 3 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 листопада 2016 року близько 22 години, перебуваючи біля домогосподарства
АДРЕСА_2 , з метою заволодіння чужим майном розбив шибку вікна кухонної кімнати та таємно проник у будинок ОСОБА_3, який був особою похилого віку, де наніс останньому декілька ударів кулаками в область голови та обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу та втратив свідомість.
Далі ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном марки "Кенексі" моделі "К 5" та грошовими коштами в сумі 1300 доларів США, які належали ОСОБА_3, грошовими коштами в сумі 2000 доларів США, що належали ОСОБА_4 та зберігались у будинку ОСОБА_3
Після заволодіння вищевказаним мобільним телефоном та грошовими коштами ОСОБА_1, знаходячись в одній із кімнат будинку, почув що ОСОБА_3 отямився та почав висловлювати образливі слова на його адресу.
Усвідомлюючи, що потерпілий його впізнав, ОСОБА_1 вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_3
Реалізуючи свій умисел спрямований на вчинення умисного вбивства, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3, коли той намагався піднятися з підлоги і покликати на допомогу, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння, умисно наніс йому множинні удари кулаками, ногами взутими в кросівки та дерев`яною ніжкою від кухонного столу, що знаходилась у кімнаті будинку, в область голови, тулуба, рук та ніг потерпілого, який в цей час намагався захищатись, спричинивши ОСОБА_3 тілесні ушкодження, від яких останній впав на підлогу.
Після цього ОСОБА_1 ногами вперся в груди потерпілого, коли останній лежав на підлозі, та своєю рукою прижав шию потерпілого до підлоги і, здавлюючи її, не відпускав, доки останній не перестав подавати ознаки життя.
Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_3, ОСОБА_1 привласнив собі знайдений мобільний телефон марки "Кенексі" моделі "К 5" вартістю 377,30 грн та грошові кошти, які належали потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в розмірі 33 996, 80 грн та потерпілій ОСОБА_4 в розмірі 51 030 грн.
Таким чином дії ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 187 КК як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, поєднаний із проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та за п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК - як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та вчинення умисного вбивства з метою приховання іншого злочину.
Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та призначено покарання за п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією майна.
На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 3 листопада 2016 року до вступу вироку в законну силу
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах:
прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та виключити кваліфікуючу ознаку його дій за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК. Вважає, що ОСОБА_1 вчинив вбивство лише з корисливих мотивів, тобто з єдиною метою заволодіння грошовими коштами та цінним майном. При цьому зазначає, що з встановлених судами обставин жодним чином не вказано та не зазначено мети ОСОБА_1 приховати інший злочин під час вчинення вбивства;
засуджений посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить пом`якшити йому покарання, призначене судом апеляційної інстанції. Вважає, що у встановленому судами обвинуваченні жодним чином не вказано та не зазначено про наявність у нього мети приховати інший злочин. Вважає, що його дії судами за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК кваліфіковано неправильно, оскільки така кваліфікуюча ознака не вказана та не зазначена у змісті доведеного обвинувачення та обставин вчинення кримінальних правопорушень. Зазначає, що він вчинив вбивство потерпілого лише з корисливих мотивів, тобто з єдиною метою заволодіння грошовими коштами та цінним майном. Також вказує, що при призначенні покарання не було враховано те, що він щиро розкаявся перед судом та потерпілим і дуже шкодує про скоєне. Крім того зазначає, що було порушено його право на захист в суді апеляційної інстанції, оскільки захисник не був присутнім в залі судового засідання 13 червня 2018 року під час оголошення вироку.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив їх залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Захисник Сінкевич О.Г. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу ОСОБА_1, а касаційну скаргу прокурора підтримали частково.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник заперечили щодо задоволення касаційних скарг прокурора та засудженого і просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М., засудженого ОСОБА_1 , захисника Сінкевича О.Г., потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої - адвоката Самойленка А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого не підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.