Постанова
іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 752/22740/17
провадження № 51- 1151 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Поливача О.І.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої - адвоката Куліка С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Поливача О.І. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010008854, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Гаркушинці Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 вересня 2017 року приблизно о 18 год 15 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки "Рено Кенгу", державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , рухаючись по сухому, чистому асфальтобетонному дорожньому покриттю крайньої лівої смуги проїжджої частини вул. М. Грінченка зі сторони вул. Боженка в напрямку
пров. Р. Лужевського у м. Києві зі швидкістю приблизно 70 км/год, наближаючись до буд. 18 по вул. Грінченка в м. Києві, в порушення вимог п. п. 2.3 "б", 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної для руху швидкості та не врахував дорожню обстановку, перевищив максимально дозволену швидкість руху, будучи неуважним, неправильно зреагував на зміну дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, від чого остання здійснила наїзд на задню частину автомобіля "MazdaTribute", державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій "VolkswagenGolf" ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суди незважаючи на наявність пом`якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, наявність на утриманні малолітньої дитини, всупереч усталеній практиці не застосовували положення ст. 75 КК та необґрунтовано призначили додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на три роки, що є занадто суворим для ОСОБА_1 з урахуванням принципу індивідуалізації покарання та обставин справи. Крім того, зазначає, що ним 17 січня 2019 року в суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про відкладення розгляду кримінального провадження у зв`язку з перебуванням на лікарняному обвинуваченого ОСОБА_1, але розгляд справи було здійснено за відсутності останнього, в зв`язку з чим відповідно до ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) було порушено його право на справедливий суд.
Потерпіла ОСОБА_2 подала на касаційну скаргу захисника заперечення, в якому просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив судові рішення залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник заперечили щодо задоволення касаційної скарги і просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Поливача О.І., який підтримав касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, предстаника потерпілої - адвоката Куліка С.В. та прокурора Гаврилюка С.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.
У касаційній скарзі захисник Поливач О.І. вважає, що призначаючи покарання, місцевий суд порушив вимоги ст. ст. 50 і 65 КК, унаслідок чого призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого та за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Отже, захисником порушується питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.