Постанова
іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 273/257/18
провадження № 51-389км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
в режимі відеоконференції:
засудженої ОСОБА_1 та
захисника Головні В.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Головні В .П. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060110000400, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 9 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 128 КК до покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Цим же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 14 585 грн 83 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Крім того, вирішено питання щодо речового доказу.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 24 листопада 2017 року приблизно о 14-ій год 00 хв., перебуваючи на території власного домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин під час конфлікту з ОСОБА_3 , не маючи наміру на заподіяння тілесних ушкоджень, через необережність, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, відштовхнула потерпілу обома руками від себе, внаслідок чого ОСОБА_3, не втримавши рівноваги, впала та вдарилася лівою стегновою частиною ноги об затверділу нерівну поверхню землі.
Внаслідок падіння з висоти власного росту ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, що належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Головня В.П ., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 є недопустимим доказом, оскільки зазначена слідча (розшукова) дія проводилась не в тому місці, де було вчинено злочин; до того ж показаннями, які свідок надав у ході її проведення, суд обґрунтував свої висновки у вироку, чим порушив вимоги ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Посилається на порушення права ОСОБА_1 на захист, яке вбачає у невиконанні вимог ст. 290 КПК та невідкритті стороні захисту речового доказу - відомостей, що містились у медичних картах потерпілої. Вказує на те, що експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та порушено право його підзахисної бути присутньою під час проведення експертиз. Вважає, що всупереч вимогам ст. ст. 370, 419 КПК апеляційний суд не навів переконливих мотивів, з яких визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги, при цьому лише перерахував докази, наведені у вироку, але оцінки їм не надав.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гаврилюк С.М. вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гаврилюка С.М., засудженої ОСОБА_1 та захисника Головні В.П., які просили задовольнити касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, як зазначено у ст. 438 КПК, є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у спричиненні потерпілій необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин та підтверджений доказами, які досліджено та оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що в листопаді 2017 року вона прийшла до ОСОБА_1 додому, аби з`ясувати, чому та її обзиває. Однак ОСОБА_1 вхопила її за куртку однією рукою, а іншою за плече та штовхнула, внаслідок чого вона впала, відчувши різкий біль у лівій нозі.
Указані показання суд визнав достовірними, зазначивши, що вони підтверджуються іншими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_5, яка була очевидцем події та зазначила, що ОСОБА_1, схопивши її матір за плече, штовхнула, від чого потерпіла впала; показаннями свідка ОСОБА_6, даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту, під час якого свідок ОСОБА_5 відтворила обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину щодо потерпілої; висновках експерта, згідно з якими у ОСОБА_3 виявлено середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, яке могло утворитися 24 листопада 2017 року при падінні на тверду поверхню з ударом об неї ділянкою вертлюга стегнової кістки, не виключена можливість його утворення за обставин, вказаних свідком ОСОБА_5 при проведенні слідчого експерименту (падіння на тверду поверхню на ділянку лівого стегна після поштовху).
Таким чином, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та у відповідності до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на підтвердження встановлених обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Поряд з тим, доводи сторони захисту про те, що слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_5 проводився з порушенням вимог кримінального процесуального закону та про недопустимість відомостей, викладених у висновках експерта, якими встановлено характер, ступінь тяжкості та механізм отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, суд належно перевірив та обґрунтовано визнав безпідставними.