Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 2018/17264/2012
провадження № 61-31010св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (далі - ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС") про припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником та розробником свідоцтва від 17 жовтня 2005 року № 54616 на товарний знак "Ліксон" - українською; "Lехоп" - англійською та "Лексон" - російською, а також патенту на винахід від 17 жовтня 2005 року № 67600 лікарського препарату "Ліксон" ("Lехоп", "Лексон").
Наприкінці 2008 року з прайс-листа, розповсюдженого в Інтернеті, йому стало відомо, що без його згоди випуск та реалізацію вказаного препарату здійснює ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС", який 13 лютого 2009 року подав на перереєстрацію заявку за реєстраційним номером UA/1491/01/01.
На підставі вказаного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив: визнати дії ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" протиправними; опублікувати в засобах масової інформації у журналі "Провізор" та щотижневику "Аптека" зміст судового рішення щодо порушення його права інтелектуальної власності; стягнути з відповідача на користь позивача разове грошове стягнення в розмірі 60 900 000 грн за неправомірне використання винаходу "Ліксон" за патентом № 67600 від 17.10.2005 року, разове грошове стягнення в розмірі 60 900 000 грн за неправомірне використання знаку для товарів і послуг "Ліксон" за свідоцтвом № 54616 від 17.10.2005 року та на відшкодування моральної шкоди - 200 000 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року позов задоволено частково.
Встановлено факт використання ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" належних ОСОБА_1 патенту на винахід від 17 жовтня 2005 року № 67600 та знаку для товарів і послуг за свідоцтвом від 17 жовтня 2005 року № 54616, чим порушені права власника ОСОБА_1
Стягнуто з ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення прав ОСОБА_1 на використання патенту на винахід від 17 жовтня 2005 року № 67600 у сумі 609 000 грн; компенсацію моральної шкоди у сумі 30 000 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зобов`язано ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" опублікувати зміст судового рішення у журналі "Провізор" та щотижневику "Аптека".
В задоволенні позову в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт порушення ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" його права інтелектуальної власності. Однак, оскільки відповідач не надав документи на визначення обсягів та вартості реалізації запатентованого позивачем лікарського препарату "Лексон", визначення розміру збитків, спричинених порушенням права позивача, є неможливим.
У зв`язку із цим, місцевий суд в якості способу захисту порушеного інтелектуального права позивача на використання патенту вирішив застосувати разове грошове стягнення та опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року рішення місцевого суду в частині встановлення факту використання ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" належного ОСОБА_1 патенту на винахід від 17 жовтня 2005 року № 67600 та в частині стягнення з ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" компенсації за порушення прав ОСОБА_1 на використання патенту на винахід ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" у сумі 609 000 грн скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду змінено в частині стягнення судових витрат.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що експертним висновком спростовані доводи позивача про те, що в лікарському засобі "Ліксон" (реєстраційне посвідчення № UА/1491/ 01/01 ) використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом № 67600. Отже, тотожність технології виробництва відповідачем лікарського засобу "Ліксон" та опису винаходу охоронюваного патенту позивачем належними та допустимими доказами не доведена, як і не доведено порушення інтелектуальних прав позивача відповідачем в цій частині.
При цьому суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено і відповідачем не оспорюється факт використання ним знаку для товарів і послуг за свідоцтвом від 17 жовтня 2005 року № 54616.
Однак, оскільки Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не передбачено ані випадків, ані порядку застосування судом разового грошового стягнення замість відшкодування збитків, а відповідач не надав документи на визначення обсягів та вартості реалізації запатентованого позивачем лікарського препарату "Лексон", визначення розміру збитків, спричинених порушенням права позивача, є неможливим.
Разом із тим, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про спричинення незаконними діями відповідача позивачеві моральної шкоди. При цьому суд апеляційної інстанції погодився і з розміром суми, стягнутої на відшкодування моральної шкоди.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не встановив в повній мірі обставини справи.
Зазначив, що експерт при проведенні судової експертизи порушив приписи пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, а також пунктів 6.61, 7.1.3 і 13.1 Правил складання і подання, заявки на винахід, положень Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Також експертом не дотримано вимоги Методики проведення судової експертизи, оскільки дослідження є неповним, а висновок експерта необґрунтованим. Тому просив визнати висновок експерта недопустимим доказом.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" доводи представника позивача про недопустимість в якості доказу висновку експерта за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 31 березня 2017 року вважає необґрунтованими та необ`єктивними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд судді-доповідачу Коротенку Є. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до договору на створення науково-технічної продукції від 01 січня 2002 року, укладеного між ОСОБА_3 та Державним підприємством "ДЗ "ГНЦЛС", підприємство в подальшому зобов`язувалось укласти з позивачем договір франчайзингу на користування патентом і свідоцтвом на лікарський препарат (пункт 4.4 договору).
ОСОБА_4 є власником та розробником свідоцтва від 17 жовтня 2005 року № 54616 на товарний знак "Ліксон" - українською; "Lехоп" - англійською та "Лексон" - російською, а також патенту на винахід від 17 жовтня 2005 року № 67600 лікарського препарату "Ліксон" ("Lехоп", "Лексон").
У листопаді 2007 року ДП "ДЗ "ГНЦЛС" ліквідовано, а відповідач ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" не є правонаступником ліквідованого підприємства.
Установлено, що первісно лікарський препарат "Ліксон" ("LEXON", "Лексон") був зареєстрований згідно наказу Міністерства Охорони Здоров`я від 07 липня 2004 року № 341 "Про державну реєстрацію лікарських засобів" заявником та виробником - Дочірнім підприємством "Дослідний завод ДНЦЛЗ "Державної акціонерної компанії Укрмедпром".
Наказом Міністерства Охорони Здоров`я України від 09 липня 2005 року № 589 Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали, було внесено зміни до реєстраційних матеріалів лікарського препарату "Ліксон" ("LEXON", "Лексон"): змінено назву виробника на філію ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" Україна; змінено назву та адресу заявника на ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" Україна.
Наказом Міністерства Охорони Здоров`я України від 25 червня 2009 року № 445 Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали, лікарський препарат "Ліксон" ("LEXON", "Лексон") було перереєстровано заявником ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС".
Відповідно до відповіді Державного фармакологічного центру від 27 липня 2009 року вбачається, що ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" 13 лютого 2009 року подавав заявку на перереєстрацію препарату "Ліксон" за номером UA/1491/ 01/01.
Установлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ "ДЗ "ГНЦЛС" до ОСОБА_1, Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним патенту та припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг відмовлено.
Відповідно до висновку експерта від 31.03.2017 року № 24412/15-53 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності в лікарському засобі "Ліксон" (реєстраційне посвідчення № UA/1491 /01/01 ) використано не кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу № 67600.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 431, частиною першою статті 432 ЦК України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Об`єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (частина друга статті 459 ЦК України).
Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом (частина перша статті 462 ЦК України).