Постанова
іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 186/615/17
провадження № 51-3520км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Барашкіної І.О.,
прокурора Басюка С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Романа Миколайовича та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Голіциної Галини Дмитрівни на вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040380000163, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух провадження, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання невідбутої частини покарання за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 25 січня 2018 року апеляційні скарги прокурора та захисника Голіциної Г. Д. задовольнив частково, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому апеляційний суд зазначив, що під час розгляду кримінального провадження місцевий суд допустив такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, зокрема вийшов за межі обвинувачення, вказавши у вироку іншу дату і час вчинення злочину, а також не надав належної оцінки дослідженим доказам.
За вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської областівід 18 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення з 13 травня 2017 року по 18 січня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалено обчислювати початок строку відбування покарання ОСОБА_1 з моменту його затримання, тобто з 13 травня 2017 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
4 жовтня 2016 року приблизно о 23:00 ОСОБА_1 повторно умисно з корисливою метою за попередньою змовою групою осіб, разом з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, поблизу будинку № 3 на вул. Горького в
м. Першотравенську Дніпропетровської області, побачивши ОСОБА_3, який розмовляв по мобільному телефону, вирішили вчинити відкрите викрадення його майна. Для цього особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, підійшла до ОСОБА_3, а ОСОБА_1, коли оминув зазначений будинок з іншого боку, то ОСОБА_3 вже лежав на землі поблизу будинку № 5 на тій же вулиці. Особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, схопивши барсетку, що висіла через плече у потерпілого, тягнув її на себе, при цьому завдаючи удари ногою по тулубу потерпілому, який чинив опір, утримуючи руками барсетку. ОСОБА_1, підбігши до ОСОБА_3, завдав йому один удар правим кулаком в ділянку лівого ока, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. Після цього потерпілий випустив з рук барсетку, яку вихопила особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, а ОСОБА_1 обшукав його кишені та вирвав з чохла мобільний телефон "Nokia С2-01" вартістю 360 грн, спричинивши потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задовільнив, а апеляційну скаргу захисника Голіциної Г.Д. в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення. Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2019 року змінив і на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 травня 2017 року по 17 квітня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Голіцина Г.Д., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо її підзахисного і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливостей їх отримати.
На обґрунтування вимог скарги захисник вказує, що суд першої інстанції при повторному розгляді справи всупереч вимогам ч. 2 ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) безпідставно посилив остаточно призначене покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці, чим погіршив становище ОСОБА_1 . Крім того, вважає винуватість підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, не доведеною належними та допустимими доказами, а висновки судів - такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що особу, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, вже засуджено за цей самий злочин, вчинений 5 жовтня 2016 року, тоді як ОСОБА_1 засуджено за вказаний злочин, вчинений 4 жовтня 2016 року, а апеляційний суд всупереч вимогам ст. 404 КПК належним чином не розглянув апеляційної скарги та не в повному обсязі дослідив обставини, досліджені судом першої інстанції, зокрема й вирок суду стосовно особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження. Протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 захисник вважає недопустимим доказом, оскільки під час такої слідчої дії засудженого фактично було пред`явлено для впізнання цьому свідкові, чим порушено право ОСОБА_1 на захист. Диск із відеозаписом з приміщення "Лото-маркет "МСЛ" та протокол огляду цього диска, на думку захисника, не містять будь-якої інформації про злочин, а тому є недопустимими доказами. Посилається на те, що за відсутності належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 місцевий суд на порушення п. 3 ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 373 КПК не ухвалив виправдувального вироку, а суд апеляційної інстанції не закрив кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор у своїй касаційній скарзі просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ОСОБА_1 вважати засудженим за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно посилив засудженому покарання, призначивши під час повторного розгляду кримінального провадження за сукупністю вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці, тоді як при первинному ухваленні обвинувального вироку місцевий суд засудив ОСОБА_1 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Апеляційний суд такої помилки суду першої інстанції не виправив.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Басюк С.В. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання касаційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. та частково підтримав касаційну скаргу захисника Голіциної Г.Д.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
З положень ст. 94 КПК видно, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб послався на: показання потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив, що у дворі між будинками № 3 та № 5 на вул. Горького на нього напали двоє осіб, заподіяли тілесні ушкодження, забрали барсетку та мобільний телефон; показання свідка ОСОБА_4, який зі свого балкону бачив, як двоє осіб завдавали удари потерпілому, та вказав на ОСОБА_1, як особу, яка брала участь у грабежі; показання свідка ОСОБА_5, який зазначав, що того вечора засуджений перебував у нього вдома, однак кілька разів виходив з квартири; показання свідка ОСОБА_6, який повідомив суду про обставини набуття ним викраденого мобільного телефона; протокол від 17 жовтня 2016 року огляду відеозапису, де містяться дані про перебування ОСОБА_1 у період часу з 23:10:45 до 23:10:55 у приміщенні "Лото-маркет "МСЛ" на вул. Горького, 3 у м. Першотравенську; протокол огляду мобільного телефона від 1 листопада 2016 року, де зафіксовано дані про вилучення викраденого у потерпілого телефона; висновок експерта від 4 січня 2017 року, у якому зазначено про отримання потерпілим легких тілесних ушкоджень; протокол проведення слідчого експерименту від 16 травня 2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка 4 жовтня 2016 року завдала удар в обличчя потерпілому, а потім обшукала його кишені. Крім того, суд визнав неспроможними показання засудженого та свідка ОСОБА_7, оскільки вони суперечать показанням свідка ОСОБА_5