Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 200/21938/16-ц
провадження № 61-26600св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Литвиненка І. Ю., від 19 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О.,
Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М., від 07 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі -
ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") про визнання факту, зобов`язання вчинити дії у вигляді повернення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він у грудні 2015 року отримав від публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз") попередження по квартирі АДРЕСА_1, власником якої він є.
Вказане попередження було адресовано колишній власниці квартири ОСОБА_2 та стосувалось відключення газопостачання у випадку несплати боргу у сумі 3 202, 20 грн за спожитий газ. На це попередження оплату не здійснив, так як заборгованості не мав.
18 січня 2016 року, у зв`язку з витоком газу, було відключено газопостачання у його квартирі та ще дев`яти квартирах.
20 січня 2016 року він сплатив 3 202, 20 грн на користь відповідача. Однак, не дивлячись на це, газопостачання йому відновлено не було. Рахунок, на який він сплатив зазначені кошти, належить колишній власниці квартири АДРЕСА_1
ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами пункту 32 Правил надання населенню послуг по газопостачанню, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України
№ 2246 від 09 грудня 1999 року, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", яке створено у 2015 році для розрахунків з населенням за спожитий газ, повинно було повернути йому сплачені кошти, так як вони сплачені на чужий рахунок - ОСОБА_2 . Однак з власної ініціативи відповідач йому кошти не повернув.
Не дочекавшись повернення коштів, 07 квітня 2016 року він звернувся до відповідача зі скаргою, вимагаючи повернути йому сплачені кошти та надав до скарги копії документів, з яких вбачалось, що саме він, а не
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Листом від 13 травня 2016 року відповідач відмовив у поверненні його коштів.
23 травня 2016 року він повторно звернувся до відповідача зі скаргою про повернення сплачених коштів, долучивши довідку банку про те, що саме він 20 січня 2016 року сплатив відповідачеві на рахунок ОСОБА_2 кошти у сумі 3 202, 20 грн.
Листом від 25 червня 2016 року відповідач повторно відмовив у поверненні йому коштів.
13 липня 2016 року Правила надання населенню послуг по газопостачанню, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2246
від 09 грудня 1999 року було скасовано та введено нові Правила. Однак через те, що на момент його звернень до відповідача вони діяли, відповідач повинен був виконати їх вимоги та повернути сплачені кошти, сума яких майже у три рази перевищує розмір його пенсії.
Діями відповідача, який відмовився повертати йому його гроші, вимушено перераховані на чужий рахунок, йому завдано моральної шкоди. Такі дії відповідача вважає протизаконними, цинічними та нахабними.
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням поданих 10 березня
2017 року уточнень, просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо не розгляду належним чином його скарг від 07 квітня та 23 травня
2016 року; зобов`язати відповідача розглянути вказані скарги з урахуванням пункту 32 Правил надання населенню послуг по газопостачанню, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року та повернути йому 3 202, 20 грн, які він перерахував на чужий рахунок; стягнути з відповідача на його користь, на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн та додатково по 50 грн за кожен день, починаючи з 10 березня 2017 року і до дня остаточного розгляду відповідачем скарги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" повернути позивачу сплачені ним 20 січня 2016 року на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 3 202, 20 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було сплачено кошти не на свій рахунок, а тому відповідач відповідно до пункту 32 Правил надання населенню послуг по газопостачанню, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року повинен був їх повернути у триденний строк з моменту надходження.
Суд погодився із запропонованим позивачем способом захисту його порушеного права, як таким, що передбачений пунктом 5 частини другої статті 16 ЦК України - примусове виконання обов`язку в натурі.
Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог, суд зазначив, що спір про неналежний розгляд скарг ОСОБА_1 від 07 квітня та 23 травня
2016 року вже вирішений по суті.
Підстав вважати, що діями відповідача позивачеві заподіяно моральну шкоду судом не встановлено, оскільки ОСОБА_1 самостійно перерахував спірні кошти.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а апеляційну скаргу
ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" задоволено.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про повернення грошових коштів у сумі 3 202, 20 грн відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Компенсовано ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" сплачений судовий збір за апеляційний розгляд у сумі 704 грн за рахунок держави.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, колегія суддів виходила з того, що невиконання позивачем вимог законодавства щодо персоніфікованих даних по об`єкту споживача, не дає підстав вважати, що особисто сплачені позивачем кошти за особовим рахунком, відкритим за адресою квартири, яка належить йому на праві власності, сплачені на інший рахунок.
Із часу отримання квартири у власність до 18 січня 2016 року ОСОБА_1 отримував послуги з газопостачання, заяв про відмову від отримання послуг від позивача на адресу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не надходило.
Апеляційним судом враховано, що об`єктом газифікації є конкретна квартира та кошти за послуги із газопостачання сплачуються саме за певною адресою, а не на рахунок окремої фізичної особи.
Позивачем не оспорюється, як наявність заборгованості, так і її розмір. Після внесення ОСОБА_1 оплати, заборгованість була списана.
Також колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції щодо вірно обраного способу захисту цивільних прав, а саме зобов`язання повернути кошти (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого суду змінити, задовольнити його позов у повному обсязі. Винести окрему ухвалу відносно колегії суддів суду апеляційної інстанції для їх притягнення до відповідальності за допущені порушення законодавства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня
2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 200/21938/16-ц з місцевого суду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 200/21938/16-ц передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом не засновано до спірних правовідносин положення пункту 32 Правил надання населенню послуг газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року, які підлягали обов`язковому застосуванню.
Стверджує, що грошові кошти в розмірі 3 202, 20 грн були сплачені ним вимушено після одержання попередження про наступне припинення газопостачання.
Хибним вважав твердження колегії суддів щодо не оспорювання ним заборгованості з послуг газопостачання за квартирою № 26 , оскільки в уточненій позовній заяві від 10 березня 2017 року, апеляційній скарзі, поясненнях від 14 квітня 2017 року та 04 вересня 2017 року стверджував про відсутність заборгованості за належним йому особовим рахунком.
Помилковим вважав висновок апеляційного суду щодо невірно обраного ним способу захисту свого порушеного права, оскільки стаття 16 ЦК України окрім визначеного переліку передбачає можливість застосування судом й інших способів захисту цивільних прав та інтересів.
Крім того, на думку скаржника, рішення суду апеляційної інстанції є несправедливим, судом не надано оцінку всім доводам його апеляційної скарги.
Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції не розглянули справу повно, справедливо та всесторонньо, а їх рішення суперечать
пункту 32 Правил надання населенню послуг газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 09 грудня 1999 року, статтям, 1-3, 8, 160,213, 303 ЦПК України 2004 року, статті 129 Конституції України та статтям 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.