Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 357/8776/16-ц
провадження № 61-35745св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада
2016 року у складі судді Цуранова А. Ю. та рішення апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів:
Лівінського С. В., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних та трьох процентів річних.
Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2011 року між сторонами було укладено договір позики за реєстром № 640, відповідно до умов якого
ОСОБА_2 отримала 59 843,00 грн, які зобов`язалась повернути до 28 квітня 2011 року.
23 вересня 2011 року у зв`язку з невиконанням умов договору позики приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 2176, а постановою державного виконавця від 25 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження № 29457360.
Враховуючи наявність непогашеної заборгованості, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з
ОСОБА_2 на свою користь 3 853,08 грн 3% річних та
38 102,68 грн інфляційних втрат за період з 27 липня 2013 року по 27 липня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від
15 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних в розмірі
796,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 38 102,68 грн та 418.99 грн судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат в межах трирічного строку позовної давності, а саме з 12 серпня 2013 року по 27 липня 2016 року.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від
15 листопада 2016 року змінено в частині стягнення інфляційних втрат та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37 831,01 грн інфляційних втрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення інфляційних втрат, апеляційний суд виходив із того, що під час проведення розрахунку інфляційних втрат, суд першої інстанції припустився помилки, оскільки виходив з індексу інфляції за спірний період в розмірі 1,89, а фактично такий розмір становить 1,88.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
03 червня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 рокута ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму статті 625 ЦК України у системному зв?язку зі статями 257, 261 ЦК України та залишено без уваги положення статті 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності, оскільки трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат повинен відраховуватись з 28 квітня 2011 року (визначений договором строк виконання зобов?язання).
Додаткові доводи заявника:
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_2 надійшло пояснення, яке обґрунтовано тим, що судами не враховано пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування кого заявлено відповідачем.
У жовтні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло аналогічне пояснення.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
У жовтні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
У липні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
Щодо заявлених клопотань:
У жовтні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року зупинено виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від
15 листопада 2016 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що
23 березня 2011 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в борг на строк до