Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 638/4200/16-ц
провадження № 61-41220св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі судді Рибальченко Л. М., від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Кіся П. В., Хорошевського О. М., від 14 листопада 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про переведення прав та обов`язків покупця.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона проживає з неповнолітнім ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 . Зі слів її батьків їй стало відомо, що одна кімната у вказаній квартирі була продана ОСОБА_4, проте він не був зареєстрований у цій квартирі. На даний час вона займає всі кімнати у спірній квартирі, вважає, що відповідно до вимог статей 3, 8, 362 ЦК України є підстави для переведення на неї прав та обов`язків покупця на кімнату площею 11,3 кв. м у спірній квартирі.
Посилаючись на зазначені обставини та положення статті 362 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд перевести на неї права та обов`язки покупця на кімнату площею 11,3 кв. м у квартирі АДРЕСА_1, зобов`язавши нотаріальну контору (нотаріуса) переоформити договір купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, вона знаходиться у неї у користуванні, а тому положення статті 362 ЦК України, на яку посилається позивач, застосуванню у спірних правовідносинах не підлягає.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки підстави для застосування положень статті 362 ЦК України відсутні з огляду на те, що спірна квартира не перебувала у спільній частковій власності та не належить на праві власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, необґрунтовано вказав про те, що положення статті 362 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 у касаційному провадженні № 61-41220св18 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Справу розподілено судді-доповідачу Сердюку В. В.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 .
Вказана квартира не приватизована, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописку дільниці № 5 Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (а.с. 4).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 01 липня 1994 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 24/100 частини квартири АДРЕСА_1 . Квартира належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 травня 1994 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстром №1-94-23202ц2, зареєстрованого у Харківському міському бюро технічної інвентаризації 26 травня 1994 року.
Згідно з листом Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради від 07 грудня 2016 року № 1063/3 право власності на 24/100 частини спірної квартири зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 Право власності на 76/100 частини квартири не зареєстровано (а.с. 41).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Справа переглядається лише у межах доводів касаційної скарги.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За вимогами частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.