Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 645/7313/14-ц
провадження № 61-25726св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Реал Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року у складі судді Іващенка С. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Швецової Л. А., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Реал Банк" (далі - ПАТ "Реал Банк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності правочину до кредитного договору від 14 травня 2013 року № ФС-726/09-2-09, укладеного між сторонами, витребувати у ОСОБА_1 грошових коштів, отриманих на виконання зазначеного договору, у сумі 100 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що зазначений договір призвів до погіршення фінансового становища позивача (неплатоспроможності); укладений на умовах, які передбачають надання відповідачу переваг (пільг), прямо не встановлених для неї законодавством чи внутрішніми документами банку, у зв`язку з чим відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" він є нікчемним.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечувала проти позову. Зазначила, що банком не доведений факт, що умови кредитування є пільговими, оскільки процентна ставка у розмірі 18 % була розповсюдженою та застосовувалась у правовідносинах банку з іншими позичальниками.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що на правовідносини, які виникли між сторонами, не поширюється пункт 2 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивачем не надано доказів, що свідчать про те, що сам факт укладення між сторонами кредитного договору з усіма його додатками та змінами, призвів до неплатоспроможності банку. Позивач не зазначив, виконання яких зобов`язань стало неможливим внаслідок укладення такого правочину, не зазначив кредиторів, перед якими виконання зобов`язань стало неможливим, а також не довів причинно-наслідкового зв`язку між укладенням банком та ОСОБА_1 кредитного договору і неможливістю виконання зобов`язань перед іншими кредиторами. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не було надано суду Положення про умови кредитування, що діяло станом на день укладання кредитного договору, у зв`язку з чим позивачем не доведено надання переваг або пільг відповідачу перед іншими клієнтами банку. Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до протоколу від 08 травня 2013 року № 92 засідання комітету з питань управління активами та пасивами ПАТ "Реал Банк" відсоткова ставка за активними операціями не може бути нижче 13, 50 % у національній валюті та 8, 75 % в іноземній валюті.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПАТ "Реал Банк" у жовтні 2017 року звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що відповідачу наданий кредит під 18 % річних, проте на час укладення кредитного договору мінімальна процентна ставка розміщення активів становила 20 % річних. Кредит надано відповідачу без будь-якого забезпечення, а доходи позичальника свідчили про надання кредиту особі, яка теоретично не могла сплатити відсотки за користування кредитом. У зв`язку із зазначеними обставинами віднесено до категорії нікчемних кредитний договір від 14 травня 2013 року
№ ФС-726/09-2-09, як такий, що є збитковим для банку та веде до неплатоспроможності. Заявник зазначає, що відповідачем отримано повідомлення про нікчемність правочину, таке рішення не оскаржено, проте, кредитні кошти банку не повернуто, що є підставою для задоволення позову. Позивач вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані висновки Верховного Суду України, висловлені у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 415/145/15-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ПАТ "Реал Банк" не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 травня 2013 року між ПАТ "Реал Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№ ФС-726/09-2-09, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 300 000, 00 грн, на умовах, передбачених цим договором, зі сплатою 18 % річних та терміном повернення кредиту 11 травня 2023 року.
Додатковою угодою від 18 червня 2013 року № 937/09-2-09 кредитний договір від 14 травня 2013 року № ФС-726/09-2-09 викладено у новій редакції, відповідно до якої кредит наданий у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 300 000, 00 грн.
Додатковою угодою від 01 липня 2013 року № 1057/09-2-09 кредитний договір від 14 травня 2013 року № ФС-726/09-2-09 викладено у новій редакції, відповідно до якої банк надає позичальнику частину кредитних коштів у сумі 300 000, 00 грн строком з 01 липня 2013 року до 11 травня 2023 року та сплатою 18 % річних.
Додатковою угодою від 27 січня 2014 року № 115/09-2-09 кредитний договір від 14 травня 2013 року № ФС-726/09-2-09 викладено у новій редакції, відповідно до якої банк надає позичальнику частину кредитних коштів у сумі 300 000, 00 грн строком з 27 січня 2014 року до 11 травня 2023 року та сплатою 18 % річних.
Додатковою угодою від 24 лютого 2014 року № 229/09-2-09 кредитний договір від 14 травня 2013 року № ФС-726/09-2-09 викладено у новій редакції, відповідно до якої банк надає позичальнику частину кредитних коштів у сумі 300 000, 00 грн строком з 24 лютого 2014 року до 11 травня 2023 року та сплатою 18 % річних.
Відповідач здійснила часткове погашення заборгованості за кредитним договором 07 березня 2014 року та 25 березня 2014 року на загальну суму 200 000, 00 грн, заборгованість за тілом кредиту становить 100 000, 00 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року № 109 ПАТ "Реал Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням від 28 лютого 2014 року № 10 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ "Реал Банк" з ринку та здійснення у ньому тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація запроваджувалась з 03 березня 2014 року до 21 травня 2014 року. Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію було призначено Кадирова Владислава Володимировича.
Постановою Правління Національного банку України від 21 травня 2014 року № 295 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Реал Банк".