Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 201/14866/16-ц
провадження № 61-26246св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 25 жовтня 2016 року звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) про визнання недійсною односторонньої зміни відсоткової ставки відповідачем з 1 % на місяць (12 % річних) до 20, 16 % річних з 06 грудня 2011 року за кредитним договором № МКМОGL00000249 від 03 вересня 2007 року, укладеним між сторонами; зобов`язання банку здійснити перерахунок платежів за цим кредитним договором з 06 грудня 2011 року з урахуванням відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць (12 % річних); розірвати зазначений кредитний договір, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 03 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК"
(далі - ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № МКМОGL00000249, за умовами якого позивач отримала від банку грошові кошти у розмірі 35 000, 00 дол. США зі сплатою 1 % в місяць та кінцевим строком повернення кредиту не пізніше 02 вересня 2037 року. Розмір щомісячного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором, який складається із заборгованості за кредитом, відсотками та винагороди, становить 378, 51 дол. США.
ОСОБА_1 належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, проте влітку 2016 року їй стало відомо, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № МКМОGL00000249. До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, згідно з яким банк в односторонньому порядку з 06 грудня 2011 року змінив відсоткову ставку з 12 % річних на 20, 16 % річних, у зв`язку з чим збільшився розмір щомісячного платежу за кредитом, що призвело до нарахувань пені/штрафів за кредитним договором.
У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" здійснити перерахунок платежів за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № МКМОGL00000249, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", з 06 грудня 2011 року з урахуванням відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць (12 % річних). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору про право банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Суд першої інстанції врахував, що не надані докази надіслання банком та отримання ОСОБА_1 повідомлення про зміну розміру відсоткової ставки за кредитом. У зв`язку з наведеним, суд вважав, що наявні правові підстави для зобов`язання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" здійснити перерахунок платежів за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № МКМОGL00000249 з 06 грудня 2011 року з урахуванням відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць (12 % річних).
Вирішуючи позовні вимоги в частині розірвання кредитного договору від 03 вересня 2007 року № МКМОGL00000249, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у їх задоволенні, оскільки між сторонами не існують невиконані зобов`язання.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року залишено без змін.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалося лише в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок платежів, апеляційний суд здійснював перевірку його законності та обґрунтованості у цих межах.
Апеляційний суд зробив висновок, що, вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції повно з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України
(в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), то апеляційний суд зазначив, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсною зміни відсоткової ставки, зобов`язання вчинити певні дії та розірвання договору відмовлено у зв`язку з передчасністю, по суті позовні вимоги апеляційним судом у справі № 201/2090/16-ц не розглядались.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2017 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК" просило скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що апеляційний суд не врахував, що провадження у цій справі підлягає закриттю у зв`язку з наявністю іншого рішення суду, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Також банк вважає, що вимога про здійснення перерахунку не забезпечує належного захисту права особи, оскільки є похідною, а не самостійною вимогою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення в цілому відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № МКМОGL00000249, за умовами якого позивач отримала від банку грошові кошти в розмірі 35 000, 00 дол. США на купівлю квартири та 5 250, 00 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 02 вересня 2037 року.
06 грудня 2011 року банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку з 12 % річних до 20, 16 % на рік, що підтверджено розрахунком заборгованості.
Згідно з підпунктом 2.3.1 кредитного договору від 03 вересня 2007 року № МКМОGL00000249 банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, при цьому надіславши позичальникові письмове повідомлення про таку зміну протягом 7 календарних днів з дати набрання чинності умови про змінену процентної ставки.
Усупереч наведеним умовам кредитного договору, банк не надсилав ОСОБА_1 відповідного повідомлення про зміну відсоткової ставки. Така обставина банком не спростована.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 201/2090/16-ц задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 Скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсною односторонньої зміни процентної ставки та зобов`язання вчинити певні дії, у задоволенні позовних вимог відмовлено.