Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 742/481/19
провадження № 61-15026 св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - територіальна громада села Удайці Прилуцького району Чернігівської області в особі Удайцівської сільської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, у складі судді Ільченка О. І., від 16 квітня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Харечко Л. К., від 01 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади села Удайці Прилуцького району Чернігівської області в особі Удайцівської сільської ради про визнання за нею права власності на земельну частку (пай) площею 4,43 га, що розташована на території Удайцівської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії PH № 962663 , який видавався на підставі рішення №334 Прилуцької районної державної адміністрації від 15 серпня1996 року, її матері за життя належало право на земельну частку (пай) площею 4,43 га в умовних кадастрових гектарах, що у колективній власності КСП "Удайцівський", яке знаходиться на території с. Удайці Прилуцького району Чернігівської області. Однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну матері земельну ділянку через те, що правовстановлюючий документ на неї був виданий вже після смерті спадкодавця.
Також зазначала, що до дня смерті її мати перебувала в списках осіб, які мають право на земельну частку (пай), будучи включеною до списків як працівник та член КСП, у зв`язку з чим на її ім`я виготовлений сертифікат на земельну частку (пай), однак отримати його вона не встигла у зв`язку зі смертю. Незважаючи на вказане, у спадкодавця виникло право на земельну частку (пай) відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, яка розміщена на території Удайцівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області площею 4,43 га за сертифікатом, виданим 26 липня 2000 року Прилуцькою районною державною адміністрацією, після смерті її матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а сертифікат про право на земельну частку (пай) на її ім`я виданий 26 липня 2000 року, тобто вже після смерті спадкодавця. Вказаний сертифікат виданий на підставі рішення Прилуцької районної державної адміністрації від 15 серпня 1996 року, тобто вказане рішення також приймалося вже після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено у мотивувальній частині. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не порушувала питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, не зазначала обставин, які протягом більше двадцяти років перешкоджали їй звернутись до суду за захистом своїх прав, а тому порушене право не підлягає захисту за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог, у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Постановою суду апеляційної інстанції застосовано строки позовної давності та зазначено, що позивач мала можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки могла звернутися до відповідних органів влади чи інших підприємств та установ за отриманням інформації щодо включення спадкодавця до списку пайовиків КСП "Удайцівське", у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Вказане не відповідає дійсності в силу того, що спадкодавець була включена до списку пайовиків, а в подальшому позивачу, як спадкоємцю видано сертифікат, який долучено до матеріалів справи. Однак вказаний сертифікат виданий вже після смерті спадкодавця, що стало перепоною для отримання свідоцтва в позасудовому порядку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно надати докази того, що вона є інвалідом ІІ групи або сплатити судовий збір відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
У серпні 2019 року недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження позивачки її батьком записаний ОСОБА_3, а матір`ю - ОСОБА_4 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.6) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 та була виписана у зв`язку зі смертю.
З копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 962663 вбачається, що на підставі рішення Прилуцької районної державної адміністрації № 334 від 15 серпня 1996 року його було видано ОСОБА_5 26 липня 2000 року на підтвердження того, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Удайцівський" розміром 4,43 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Відповідно до повідомлення начальника міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області вартість земельної частки (паю) по колишньому КСП "Удайцівський" площею 4,43 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості становить 127 875,40 грн.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 грудня 2018 року у справі № 742/2619/18 було встановлено факт належності вказаного вище сертифікату саме ОСОБА_2 та факт прийняття спадщини після її смерті позивачкою.
З листа державного нотаріуса Охріменко Н. С. вбачається, що нотаріусом не було знайдено підстав для видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), яке належало її матері ОСОБА_2, оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а сертифікат на її ім`я на підставі рішення Прилуцької районної державної адміністрації від 15 серпня 1996 року було видано 26 липня 2000 року, тобто після смерті спадкодавиці.
Листом в.о. завідувача Прилуцької районної державної нотаріальної контори та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру засвідчено факт відсутності звернень з заявами спадкоємців ОСОБА_2 та заведення спадкової справи після її смерті.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).