Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 211/7044/14-ц
провадження № 61-21354св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КБК Укрфінанс",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року у складі судді Ткаченко С. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "КБК Укрфінанс", про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що їй та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 57,45 кв. м, житловою площею - 41,4 кв. м. 04 квітня 2011 року між продавцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, згідно з яким квартиру продано за 50 000 грн. Однак наміру продавати цю квартиру вона не мала. На початку 2011 року з метою отримання 10 000 грн у кредит вона підписала договір позики, за яким в забезпечення виконання цього договору передала вищевказану квартиру в іпотеку. За договором позики вона отримала 8 000 грн, які згодом виплатила позикодавцю. Квартиру вона не продавала та грошові кошти в розмірі 50 000 грн не отримувала, її було введено в оману. Тому, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_3 просила суд визнати недійним договір купівлі-продажу вищевказаної квартири.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що з договору купівлі-продажу спірної квартири вбачається, що 50 000 грн покупець в повному обсязі сплатив продавцеві в момент підписання цього договору. Договір містить всі умови щодо купівлі-продажу квартири, підписаний позивачем, яка усвідомлювала свої дії, та посвідчений нотаріально 04 квітня 2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко В. Я. Докази того, що позивача було введено в оману чи здійснено на неї вплив, відсутні. З тексту оспорюваного договору не вбачається іншого змісту, окрім купівлі-продажу квартири, тому він не може вважатися удаваним.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У квітні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати повністю оскаржувані судові рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що у проваджені Довгинцівського відділу поліції перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за фактом шахрайства і самоуправства і що вона залишилася без житла та вимушена проживати у своїх знайомих. Суди повинні були максимально врахувати її інтереси, однак не зробили цього, чим порушили її конституційні права і свободи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
21 червня 2018 року справа № 211/7044/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.