Постанова
Іменем України
13 листопада2019 року
м. Київ
справа № 342/1139/16-ц
провадження № 61-26037св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Ясеновенко Л. В., Васильковського В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, зобов`язати відповідача надати йому відповідь за його заявою від 25 серпня 2016 року про надання споживачеві інформації; за його заявою від 30 серпня 2016 року, що стосується надання споживачеві інформації по договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18 травня 2007 року; та за його заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю від 02 жовтня 2015 року.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 18 травня 2007 року між сторонами нібито укладено договір про надання споживчого кредиту № 11155499000. Для з`ясування обставин, які стосувалися цього договору, позивач неодноразово звертався до ПАТ "УкрСиббанк" з заявами про надання йому інформації.
У липні 2015 року йому стало відомо, що 12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" відступило своє право вимоги за вказаним договором про надання споживчого кредиту ТОВ "Кей-Колект".
02 жовтня 2015 року він звернувся до ПАТ "УкрСиббанк" з заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю. Заява отримана банком 08 жовтня 2015 року, однак будь-якої відповіді на цю заяву йому досі не надано.
Окрім цього, вказує, що 25 серпня 2016 року та 30 серпня 2016 року він звертався до відповідача з заявами про надання йому інформації по договору про надання споживчого кредиту, проте відповіді на ці заяви також не надійшло.
Вважає бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненаданні йому відповідей на заяви, протиправною та такою, що порушує його права, як споживача послуг.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2017 року позов задоволено.
Зобов`язано ПАТ "УкрСиббанк" надати відповідь ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_1 від 25 серпня 2016 року про надання споживачеві інформації.
Зобов`язано ПАТ "УкрСиббанк" надати відповідь ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_1 від 30 серпня 2016 року, що стосується надання споживачеві інформації по договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18 травня 2007 року.
Зобов`язано ПАТ "УкрСиббанк" надати відповідь ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_1 від 02 жовтня 2015 року про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 920 грн.
Суд першої інстанції вважав, що оскільки відповідей на запитувану інформацію, яка була викладена у заявах від 02 жовтня 2015 року, 25 серпня 2016 року та 30 серпня 2016 року, ОСОБА_1 від ПАТ "УкрСиббанк" не отримав, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому суд критично оцінив твердження представника відповідача про те, що позивачу були надані відповіді на вищевказані заяви, які були викладені банком у листах від 06 листопада 2015 року та від 22 вересня 2016 року, оскільки із змісту цих листів не вбачається, на які саме заяви надано відповідь.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що листом відповідача від 06 листопада 2015 року позивачу надано відповідь на його заяву від 02 жовтня 2015 року, а листом від 22 вересня 2016 року на заяви від 25 серпня 2016 року та 30 серпня 2016 року. Відповіді надані у встановлений Законом України "Про звернення громадян" строк.
Разом з тим, доказів того, що відповіді у цих листах надані банком на інші звернення позивача, суду не надано.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року і залишити в силі рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд необґрунтовано вважав, що законним є надання відповідачем одним листом від 22 вересня 2016 року відповіді одночасно за двома його заявами від 25 серпня 2016 року та 30 серпня 2016 року, оскільки надання відповіді у такий спосіб є порушенням вимог статті 18 Закону України "Про звернення громадян".
Окрім цього, при розгляді справи апеляційний суд не взяв до уваги твердження представника позивача щодо того, що відповіді ПАТ "УкрСиббанк" в листах від 06 листопада 2015 року та від 22 вересня 2016 року фактично надані позивачу за його неодноразовими усними зверненнями до банку, в тому числі в телефонному режимі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17 травня 2018 року справу № 342/1139/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що 18 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11155499000, відповідно до якого позивач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 100 000 швейцарських франків на строк до 16 травня 2014 року.