Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 200/6140/15-ц
провадження № 61-20141св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайран",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайран" про визнання правочинів недійсними та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" на рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Усика Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просила: визнати недійсним договори застави майна від 04 вересня 2008 року № 15-94/17-4891/08 з додатком № 1 (далі - договір застави), укладеного між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(далі - ЗАТ "Промінвестбанк", банк), змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") та ОСОБА_2 та договір про внесення змін до договору від 27 вересня 2008 року; стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що з грудня 1993 року вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 . У 2014 році їй стало відомо, що її чоловік - ОСОБА_2, без її згоди уклав договір застави зі змінами, внесеними згідно з договором від 27 вересня 2008 року та передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль SUBARU Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 . За договором відступлення права вимоги від 30 березня 2010 року № 2-0530/2-1 ПАТ "Промінвестбанк" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" (далі - ТОВ "КУА "Ізі Лайф") право вимоги за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 15-93/17-4668/07 (зі змінами). Також було відступлено право вимоги банку до ОСОБА_2 за іпотечним договором від 22 травня 2008 року №15-94/17-2989/08 та договором застави. На її думку договір застави підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, оскільки суперечить законодавству України. Переданий в заставу банку транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя, однак особистої згоди на укладення договору вона не надавала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 08 лютого 2017 року у складі судді Луценка О. М. відмовив у задоволені позову.
Мотивував рішення суд першої інстанції відсутністю доказів того, що заставодержателю було відомо про те, що переданий у заставу автомобіль належав на праві спільної сумісної власності подружжю, а тому, на думку суду, банк діяв добросовісно, а відсутність згоди сама по собі не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя. При цьому, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їм моральної шкоди, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд міста Києва рішенням від 17 травня 2017 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними, скасував та ухвалив нове рішення в цій частині. Визнав недійсним договір застави майна з додатком № 1 та договір про внесення змін до договору застави від 27 вересня 2008 року. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В решті рішення залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що при укладенні спірного договору застави та договору внесення змін до нього і ОСОБА_2 і банк діяли недобросовісно, оскільки ОСОБА_2 не отримав згоду дружини на укладення договору, а банк проігнорував цю вимогу, чим порушили права ОСОБА_1 щодо частки майна, яка їй належить на праві власності. Тобто при укладенні вказаних договорів порушені права позивачки, як співвласника спільного майна подружжя.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У червні 2017 року ТОВ "КУА "Ізі Лайф" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга ТОВ "КУА "Ізі Лайф" мотивована тим, що апеляційний суд не встановив факт набуття переданого в заставу за спірними правочинами транспортного засобу за рахунок спільних коштів подружжя та всупереч усталеній практиці Верховного Суду України відніс переданий в заставу транспортний засіб до об`єктів спільної сумісної власності лише з підстав перебування заставодавця у шлюбі. Суд не взяв до уваги того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту придбання транспортного засобу, переданого в заставу за спірними правочинами за рахунок спільних коштів та/або праці подружжя. Судом проігноровано право позивачки на одержання відповідної компенсації вартості відчужуваного майна, а також не враховано його аргументів про те, що спірні правочини укладені в інтересах сім`ї, факт перебування заставодавця у зареєстрованому шлюбі на час придбання переданого в заставу транспортного засобу не дає підстав вважати такий транспортний засіб об`єктом права спільної сумісної власності. ОСОБА_1 була обізнана про факт існування заборгованості за кредитом, оскільки надала нотаріальну згоду на передачу нерухомого майна в іпотеку банку і не могла не знати про передачу додаткового забезпечення за кредитом під час чергової реструктуризації заборгованості. Також апеляційним судом не враховано, що позивачкою пропущено позовну давність про застосування наслідків спливу якої було заявлено в місцевому суді.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 квітня 2018 року справу № 200/6140/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційним судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про одруження ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 18 грудня 1993 року.
04 вересня 2008 року між ЗАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір застави, в який внесено зміни на підставі договору від 27 вересня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_2 передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль SUBARU Forester, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За договором відступлення права вимоги від 30 березня 2010 року № 2-0537/3-1 ПАТ "Промінвестбанк" відступило право вимоги за договором застави зі змінами, внесеними договором від 27 вересня 2008 року.
Укладаючи спірний договір застави з ОСОБА_2, ЗАТ "Промінвестбанк" знало, що передане в заставу майно належить подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, але згоди дружини на укладання договору застави не вимагав, тобто діяв не добросовісно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржені в касаційному порядку в зазначеній частині, а тому не переглядаються Верховним Судом в цій частині.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).