Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 404/7342/13-ц
провадження № 61-20341св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 березня 2014 року у складі судді Галагана О. В. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, доОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 07 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-К00/062/2008 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 105 823,28 доларів США із встановленням плавучої процентної ставки в розмірі 5,49 % річних + FIDR, із щомісячним погашенням заборгованості згідно з графіком та остаточним поверненням до 04 грудня 2035 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 07 травня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-К00/062/2008 (далі - Договір поруки), за яким поручитель зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за повне та своєчасне виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором. 24 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким банк передав йому право вимоги, зокрема за вказаним Кредитним договором. ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим в нього станом на 17 червня 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 144 812,78 доларів США, з яких: за тілом кредиту - 109 857,50 доларів США; за процентами - 34 955,28 доларів США; за пенею - 4 029 434 грн. 17 червня 2013 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило відповідачам вимоги про погашення заборгованості в повному обсязі, однак зобов`язання ними не виконано. Враховуючи викладене, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
В запереченні на позовну заяву представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначив, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту - 57 508,88 доларів США і процентами - 23 160,81 доларів США, а в задоволенні інших вимог просив відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за Кредитним договором в розмірі 144 812,78 доларів США, що на час ухвалення рішення еквівалентно 1 346 396,82 грн, та 185 950 грн пені. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судові витрати по 1 720,50 грн з кожного.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, що підлягає стягненню солідарно з нього та поручителя на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна", яке у передбачений законом спосіб за договором купівлі-продажу кредитного портфелю набуло право вимоги. Зважаючи на положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), розмір нарахованої позивачем пені підлягає зменшенню до 20 000 доларів США, що еквівалентно 185 950 грн. Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не доведено тих обставин, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 57 508,88 доларів США. Позовна давність застосуванню не підлягає, оскільки умовами Кредитного договору передбачено строк його дії до 04 грудня 2035 року.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 березня 2014 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 березня 2014 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року в частині стягнення з нього на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за Кредитним договором і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що 04 червня 2009 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір до Кредитного договору, за умовами якого було збільшено розмір тіла кредиту та процентну ставку, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, тому порука ОСОБА_2 припинилася з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України. Крім цього, суди не врахували, що умовами Кредитного договору передбачено обов`язок позичальника повертати кредит періодичними щомісячними платежами в розмірі та у строки, які визначені графіком повернення кредиту. Оскільки останній платіж на погашення заборгованості за тілом кредиту позичальник здійснив 19 березня 2009 року, а з позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду 06 серпня 2013 року, то позивачем пропущено позовну давність щодо заборгованості за період з 04 червня 2009 року по 06 серпня 2010 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Кіровського районного суду міста Кіровограда та зупинено виконання рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 березня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі.
07 червня 2018 року справа № 404/7342/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом касаційної скарги рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 березня 2014 року та постанова Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржується, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 07 травня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 105 823,28 доларів США із встановленням плавучої процентної ставки в розмірі 5,49 % річних + FIDR, із щомісячним погашенням заборгованості згідно з графіком та остаточним поверненням до 04 грудня 2035 року.
До Кредитного договору між банком та ОСОБА_1 укладено також додатковий договір від 04 червня 2009 року № МL-К00/062/2008/1, згідно з пунктом 2.1.1 якого пункт 3 частини № 1 Кредитного договору викладено в новій редакції, а саме сторони домовилися, що на період з 04 червня 2009 року до 03 листопада 2009 року включно для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 7,17 % річних, а на період з 04 листопада 2009 року до повного виконання боргових зобов`язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка в розмірі 6,06 % річних + FIDR. Пунктом 2.1.2 додаткового договору викладено графік платежів у новій редакції, а згідно з пунктом 2.2 сторони домовилися провести реструктуризацію частини боргових зобов`язань - змінити порядок та строки погашення частини кредиту в розмірі 1 730,90 доларів США з періодом погашення з 04 грудня 2008 року по 05 травня 2009 року, погашення прострочених відсотків - в сумі 6 081,90 доларів США та відсотків, нарахованих на прострочену суму заборгованості, в розмірі 57,94 доларів США шляхом визначення нового порядку та строків погашення у графіку платежів. Пунктом 2.2.2 додаткового договору передбачено надання позичальнику траншу в сумі 6 139,84 доларів США з метою погашення прострочених відсотків.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).