Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 756/16386/15-ц
провадження № 61-24029св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року у складі судді Жука М. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Музичко С. Г., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 15 червня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 28 000 доларів США терміном до 15 червня 2010 року з процентною ставкою 13 % річних.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за зазначеним кредитним договором 15 червня 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за належне виконання зобов`язань за кредитним договором.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року, в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором, що виникла станом на 08 вересня 2014 року у розмірі 11 022,32 доларів США та 222 844 грн відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Боржник ОСОБА_1 продовжує користуватися кредитними коштами, заборгованість у добровільному порядку погашена не була, тому банк звернувся з вищевказаним позовом до суду та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проценти за користування позикою відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України за період з 15 грудня 2012 року до 15 грудня 2015 року в сумі 3 114,47 доларів США; пеню, передбачену кредитним договором, за період з 15 грудня 2014 року до 15 грудня 2015 року в сумі 16 661,05 грн; 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за період з 15 грудня 2014 року по 15 грудня 2015 року в сумі 13 424,75 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2016 року провадження у справі в частині вимог позову ПАТ "Родовідбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.3/А-131.05.2 від 15 червня 2005 року в частині вимог позову про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 15 грудня 2014 року до 15 квітня 2015 року та 3% річних за період з 15 грудня 2012 року до 15 квітня 2015 року закрито.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Родовідбанк" в іншій частині відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги банку є обґрунтованими, проте ним пропущений строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що кредитним договором не передбачена можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку кредиту, а стаття 1048 ЦК України передбачає випадки нарахування процентів у розмірі ставки НБУ лише при відсутності розміру таких процентів у кредитному договорі і лише в межах строку кредиту, тому позовні вимоги щодо стягнення 3 114,17 доларів США на підставі статті 1048 ЦК України є безпідставними.
При цьому, посилаючись на статтю 266 ЦК України, апеляційний суд зазначив, що за наявності рішення суду, що набрало законної сили, яким відмовлено у стягненні заборгованості за кредитним договором у зв`язку із пропуском строку позовної давності, будь-які інші нарахування на залишок простроченої суми основної заборгованості за кредитом вважаються додатковими вимогами, по яким строк позовної давності також пропущений.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ПАТ "Родовід Банк" звернувся до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі. Вказує, що кредитний договір регулює нарахування процентів за користування кредитом лише по дату, коли отримані кредитні кошти повинні бути повернуті у повному обсязі - а саме до 15 червня 2010 року.
Заявник, посилаючись на частину першу статті 1048 ЦК України, зазначає, що, починаючи з 15 червня 2010 року, на суму неповернутих кредитних коштів банк має право нарахувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі облікової ставки Національного Банку України.
Вказує, що відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, позичальник зобов`язаний сплатити 3 % річних від суми простроченого кредиту.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мамась М. О. зазначає, що оскільки кредитним договором не передбачено можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку кредиту, а стаття 1048 ЦК України передбачає випадки нарахування процентів у розмірі ставки НБУ лише при відсутності розміру таких процентів у кредитному договорі і лише в межах строку кредиту, позовні вимоги щодо стягнення процентів на підставі статті 1048 ЦК України є безпідставними.
Посилаючись на частину першу статті 266 ЦК України, заявник зазначає, що якщо позовна давність пропущена на основну вимогу, вона вважається пропущеною і стосовно додаткової вимоги.
На думку заявника, якщо є рішення суду, що набрало законної сили, за яким відмовлено у стягненні заборгованості за кредитним договором повністю, тобто і стосовно суми кредитних коштів, і процентів за користування коштами у зв`язку із пропуском строків позовної давності, будь-які інші нарахування на такі суми вважаються додатковими вимогами, стосовно яких строки позовної давності пропущені.
Крім того, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно з частиною другою статті 258 ЦК України, застосовується позовна давність терміном один рік.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Коротенку Є. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 червня 2005 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28.3/А-131.05.2, за умовами якого відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 28 000 доларів США терміном до 15 червня 2010 року на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів. Процентна ставка за кредитом становила 13 % річних.
За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов`язався сплачувати банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5 цього договору, від суми простроченого платежу.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором 15 червня 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором.
Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 467 доларів США на рахунок, вказаний у пункті 1.3 цього договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.
Відповідно до пункту 2.3 договору поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.
Згідно з пунктом 4.1. договору поруки, цей договір діє до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року, у задоволенні позову АТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором, що виникла станом на 08 вересня 2014 року у розмірі 11 022,32 доларів США та 222 844 грн відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Установлено, що останній платіж за спірним кредитним договором було вчинено в грудні 2006 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.