Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 519/1191/15-ц
провадження № 61-30310св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Прокуратура Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про скасування арешту,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просила скасувати арешт накладений постановою прокуратури міста Одеси від 21 січня 2008 року про накладення арешту на майно з 1/2 частини належної їй квартири АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що в листопаді 2015 року їй стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_1 постановою прокуратури міста Одеси від 21 січня 2008 року був накладений арешт. Рішенням Южного міського суду від 27 жовтня 2015 року за нею та її чоловіком ОСОБА_2 визнано на праві спільної сумісної власності подружжя на вказану квартиру по 1/2 частини кожному. Накладення арешту порушує її права, як співвласника майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Южний міський суд Одеської області рішенням від 16 листопада 2016 року у складі судді Барановської З. І. позов задовольнив.
Зняв арешт, накладений слідчим прокуратури міста Одеси на підставі постанови від 21 січня 2008 року на майно, що належить ОСОБА_1, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що ОСОБА_1 не є учасником кримінального провадження в межах якого було засуджено її чоловіка ОСОБА_2 та є законним власником 1/2 частини спірної квартири, тому арешт і заборона відчуження цього майна не дають змоги позивачці користуватися належним їй майном та обмежують у праві розпорядження ним.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Одеської області рішенням від 20 липня 2017 року рішення Южного міського суду Одеської області від 16 листопада 2016 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що заява боржника, іншого власника або володільця майна про неправомірність включення майна в опис та скасування арешту розглядається в порядку, передбаченому статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України 2012 року), коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі або в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем. Тому боржник (засуджений) не має права звертатися до суду з позовом про зняття арешту з майна або звільнення його з-під арешту, оскільки для цього законом встановлений інший порядок вирішення цього питання. ОСОБА_1 в порядку статті 174 КПК України 2012 року за захистом своїх прав зі скаргою не зверталася, а тому нею неправильно обраний спосіб захисту своїх порушених, на її думку, передбачених законом прав. Крім того, доказів про те, що ОСОБА_2, якого було засуджено до кримінальної відповідальності відшкодував матеріальні збитки, які стягнуто з нього вироком апеляційного суду матеріали справи не містять.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Арешт на належне їй майно був накладений під час дії КПК України 1960 року, а заявлений нею спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Також помилковим є висновок суду, що право на спірне майно вона набула лише у 2015 році на підставі рішення суду, оскільки квартира, право власності на 1/2 частину якої вона має, набута під час шлюбу з ОСОБА_2
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24 травня 2018 року справу № 519/1191/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційним судом встановлено, що постановою слідчого прокуратури міста Одеси Попова С. М. від 21 січня 2008 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
25 січня 2008 року на підставі вказаної вище постанови прокуратури міста Одеси від 21 січня 2008 року було внесено запис про обтяження квартири АДРЕСА_2 за зазначеною вище адресою у вигляді заборони на нерухоме майно.
Вироком Апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2013 року, зміненим ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2014 року у справі № 5-275к14 ОСОБА_2 засуджено за сукупністю злочинів на строк шість років з конфіскацією всього майна яке є його особистою власністю.
На підставі рішення Южного міського суду Одеської області від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя по 1/2 частині належить квартира АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Згідно з частиною першою статті 303 та частиною першою статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Частиною першою статті 15 ЦПК України 2004 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.