ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №140/2485/18
адміністративне провадження №К/9901/19620/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (головуючий суддя Іщук Л.П., судді - Обрізко І.М., Онишкевич Т.В.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,
У С Т А Н О В И В:
30 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ), в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1, застосованого на підставі рішення першого заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області Чуя В.В. від 9 листопада 2018 року "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ГУ ДФС у Волинській області зазначило, що ФО-П ОСОБА_1 не допустив працівників контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року позов задоволено повністю. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ФО-П ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1 ), застосованого на підставі рішення ГУ ДФС у Волинській області від 9 листопада 2018 року "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що ним не було порушено вимог чинного законодавства та здійснено правомірний вихід на позапланові виїзні перевірки, а тому у відповідача були відсутні підстави для недопуску та перешкоджанню їх проведення посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області. Крім того скаржник зазначив, що звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в межах передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку, однак провадження у справі за поданням податкового органу закрито у зв`язку з наявністю спору про право.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області 5 листопада 2018 року прийнято накази: № 3917 "Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )", яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 29 червня 2017 року по 31 липня 2018 року, тривалістю 5 робочих днів з 7 листопада 2018 року та № 3918 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )", яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 серпня 2016 року по 30 серпня 2017 року, тривалістю 5 робочих днів з 7 листопада 2018 року. Позивачем 6 листопада 2018 року видано направлення на перевірки № 5194 та № 5195.
Посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області 7 листопада 2018 року з метою проведення перевірки здійснено вихід за податковою адресою відповідача, де його не було виявлено. Цього ж дня здійснено вихід за адресою магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ( АДРЕСА_3 ), де перебував відповідач, однак, останній відмовився від отримання копій наказів та направлень на проведення перевірки, про що складено акти від 7 листопада 2018 року № 620 та № 621.
Також відповідачем було відмовлено контролюючому органу у допуску до перевірок, у зв`язку з чим їх не було проведено, про що позивачем 7 листопада 2018 року складено акти № 618/13-02 та № 619/13-02.
9 листопада 2018 року о 15:00 годині першим заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області Чуєм В. В. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що стало підставою для звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості такого арешту.
12 листопада 2018 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшло подання податкового органу до ФО-П ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення першого заступника начальника податкового органу від 9 листопада 2018 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року закрито провадження в адміністративній справі за поданням позивача у справі про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, на підставі наявності між сторонами спору про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту.
У зв`язку із вищевикладеним, скаржник у справі звернувся з тими самими вимогами до суду в загальному порядку 30 листопада 2018 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки ФО- П ОСОБА_1, однак, останнім протиправно не допущено посадових осіб ГУ ДФС у Волинській області до її проведення, що свідчить про обґрунтованість застосування умовного адміністративного арешту його майна.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до суду адміністративний арешт майна платника податків ФО-П ОСОБА_1 . припинено відповідно до приписів пункту 94.10 статті 94, підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України, оскільки з моменту прийняття контролюючим органом рішення про накладення адміністративного арешту минуло 96 годин, що свідчить про сплив строку адміністративного арешту майна, застосованого рішенням позивача у справі від 9 листопада 2018 року.