ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2019 року
Київ
справа №804/11549/13-а
касаційне провадження №К/9901/6495/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 (суддя - Букіна Л.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Коршун А.О., Панченко О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагіон 1" (далі - Товариство) до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнень просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 0003691503 та № 0003681503.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: Товариство правомірно задекларувало у декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року податковий кредит та, відповідно, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту у розмірі 2081150,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "Авіакомпанія "Донбасенерго", реальність яких не заперечувалась податковим органом; від`ємне значення, яке виникло у Товариства у грудні 2012 року (рядок 19 декларації), переносилось (за вирахуванням сум податкових зобов`язань та податкового кредиту відповідних податкових періодів) до рядків 24 декларацій з податку на додану вартість: за січень 2013 року - у розмірі 2081150,00 грн., за лютий 2013 року - у розмірі 2081150,00 грн., за березень 2013 року - 2053615,00 грн., за квітень 2013 року - 2025840,000 грн., за травень 2013 року - у розмірі 1998807,00 грн.; податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0003111503 (яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року на 2025840,00 грн.) та № 0003081503 (яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 41662,50 грн.) були оскаржені Товариством в судовому порядку (справа № 804/9891/13-а), тобто не набули статусу узгоджених; дії та рішення Інспекції про невизнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року податковою звітністю (лист від 18.01.2013 № 1849/10/18.2-15) були оскаржені в судовому порядку (справа № 804/5617/13-а), з урахуванням того, що 05.06.2013 (тобто до початку проведення камеральної перевірки) Товариство повторно засобами електронного зв`язку подало до Інспекції декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, яка була прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією № 2 від 06.06.2013.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29.05.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 0003691503 та № 0003681503.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 у справі № 804/5617/13-а було визнано протиправними дії Інспекції щодо невизнання декларації Товариства з податку на додану вартість за грудень 2012 року податковою звітністю, скасовано рішення Інспекції від 18.01.2013 № 1849/10/18.2-15, зобов`язано Інспекцію прийняти декларацію Товариства з податку на додану вартість за грудень 2012 року датою її фактичного отримання, а саме - 14.01.2013, та зобов`язано Інспекцію відобразити показники (дані) декларації, то Товариство з урахуванням положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірно відобразив у наступних податкових періодах, у тому числі в травні 2013 року, залишок від`ємного значення, яке виникло у грудні 2012 року.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.04.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині з`ясування всіх обставин у справі та оцінки і дослідження доказів, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що на момент проведення камеральної перевірки, результати якої оформлені актом № 162/15-3/33275946 від 25.07.2013, у справі № 804/5617/13-а не було ухвалено рішення судом апеляційної інстанції, а лише була подана апеляційна скарга Товариства, з огляду на що Товариство не мало права відображати у декларації за травень 2013 року залишок від`ємного значення, яке виникло у грудні 2012 року.
У запереченні на касаційну скаргу та поясненнях Товариство просить суд відмовити у задоволення касаційної скарги і залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, з урахуванням того, що постановою Дніпропетровського кружного адміністративного суду від 02.06.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015, було задоволено позов Товариства та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0003111503 та № 0003081503.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.11.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду 12.11.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела камеральну перевірку Товариства з питання визначення правомірності формування залишку від`ємного значення та повноти декларування податкових зобов`язань по декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, результати якої оформлені актом № 162/15-3/33275946 від 25.07.2013, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 200.1 статті 200, підпунктів "а", "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за травень 2013 року на суму 1998807,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 27033,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що згідно з поданою Товариством декларацією з податку на додану вартість за травень 2013 року та додатками до неї залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений у рядку 24 декларації, складає 1998807,00 грн., який згідно додатку 2 до декларації за травень 2013 року, виник у грудні 2012 року, за який декларація Товариства з податку на додану вартість була невизнана податковою звітністю.
На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.
На підставі висновків акту перевірки Інспекція 16.08.2013 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003681503, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року на 1998807,00 грн.; № 0003691503, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 40549,50 грн., у тому числі: 27033,00 грн. - за основним платежем, 13516,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Також, судами було встановлено, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.03.2014 у справі № 804/5617/13-а скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за період грудень 2012 року як податкової звітності; скасував рішення Інспекції №1549/10/18.2-15 від 18.01.2013; зобов`язав Інспекцію прийняти податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за грудень 2012 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме - 14.01.2013; зобов`язав Інспекцію відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за грудень 2012 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства.
При цьому, 06.06.2013 Товариство повторно засобами електронного зв`язку подало до Інспекції декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, яка була прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією № 2.
За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.