ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №825/523/16
адміністративне провадження №К/9901/14749/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 825/523/16
за позовом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області
до ПАТ Виробничо-торгової фірми "Сіверянка"
про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Чернігівській області
на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року (постановлену у складі головуючого судді Непочатих В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Державна екологічна інспекція у Чернігівській області (далі - позивач, Держекоінспекція) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" (далі - відповідач, ПАТ "ВТФ "Сіверянка") про зобов`язання допустити працівників Держекоінспекції до проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини третьої статті 108 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у зв`язку з відсутністю у Держекоінспекції права звертатися до суду з таким позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 24 травня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 825/523/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 14 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 825/523/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 листопада 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовною заявою до суб`єкта господарювання про зобов`язання допустити інспекторів до здійснення перевірки та надати необхідні документи відповідно до статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є необґрунтованим та не відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 50 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.