ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №463/3704/15-а
адміністративне провадження №К/9901/21877/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за касаційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Попка Я.С., Хобор Р.Б., Сеника Р.П. від 28 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач 1), Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - відповідач 2), третя особа - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" (КП, третя особа), в якому просила скасувати постанову Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 104 від 16 липня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею152 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1003,59 грн.
Позов мотивований тим, що всупереч вимогам статті 277 КУпАП відповідачем справу розглянуто з порушенням п`ятнадцятиденного строку та з порушенням встановленого статтею 279 КпАП України порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, оскільки розгляд справи проведено за її відсутності, їй не роз`яснено права та обов`язки, не заслухано осіб, які беруть участь у справі, не досліджено докази, не вирішено клопотання позивача, які вона заявила би у разі належного повідомлення про день та час розгляду справи. Зазначає також, що при накладенні адміністративного стягнення не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Крім того, вказує, що в судовому порядку визнано протиправним розпорядження Личаківської районної адміністрації, яким затверджено склад адміністративної комісії, яка розглядала відносно позивача справу про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості посилання позивача на розгляд справи про адміністративне правопорушення з порушенням п`ятнадцятиденного строку, оскільки протокол про адміністративне правопорушення надійшов на адресу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради 06 липня 2015 року, а оскаржувана постанова винесена 16 липня 2015 року, тобто в межах встановленого статтею 277 КУпАП п`ятнадцятиденного строку.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов до висновку, що адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради позивач запрошувалась на засідання комісії для розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та таке було вручено позивачу 11 липня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому посилання позивача на розгляд справи без її участі та відповідно порушення її процесуальних прав є безпідставними.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Личаківського районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
При прийнятті постанови Львівський апеляційний адміністративний суд виходи з того, що адміністративна комісія діяла в порушення статті 19 Конституції України, оскільки склад адміністративної комісії затверджено в порушення вимог Положення про адміністративну комісію при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, зокрема, замість шести членів комісії обрано лише п`ять, у зв`язку з чим адмінкомісія не уповноважена була розглядати дану адміністративну справу відносно позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року залишити у силі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 26 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 463/3704/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року в адміністративній справі № 463/3704/15-а суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Учасники справи письмових клопотань не заявляли.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 22 червня 2015 року інженером КП "Адміністративно-технічне управління" Ковальчук А.І. було складено протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, а саме: ОСОБА_1, будучи директором ТОВ "Марчук і партнери", самовільно захопила частину території об`єкта благоустрою м. Львова, розмістивши візок з обладнанням для приготування кави за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням пункту 20.1.31 Правил благоустрою м. Львова. Позивач при складанні протоколу була присутня, однак, писати пояснення та підписувати протокол відмовилась. Протокол містить підписи особи, яка склала протокол, та свідків правопорушення.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 143/вих. від 08 липня 2015 року, яке отримано позивачем 11 липня 2015 року, Личаківська районна адміністрації Львівської міської ради повідомила ОСОБА_1 про розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, яка призначена на 16 липня 1015 року о 9:15 год.
16 липня 2016 року адміністративною комісією розглянуто протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача у складі двох членів комісії - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а постанова по справі про адміністративне правопорушення № 104 від 16 липня 2015 року винесена в присутності п`яти членів комісії - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7
Постановою адміністративної комісії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 104 від 16 липня 2015 року позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1003,59 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому факту, що на момент розгляду справи адміністративною комісією Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, а саме 15 липня 2015 року, склад комісії був легітимним, оскільки розпорядження № 75 від 11 березня 2015 року, яким було створено адміністративну комісію, Галицьким районним судом м. Львова визнано протиправним лише 24 листопада 2015 року, тобто постанова № 104 від 15 липня 2015 року адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради винесена з дотриманням процесуальних вимог КУпАП.
ОСОБА_1 у строк подано заперечення на касаційну скаргу, в якій вона просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що адміністративна комісія діяла незаконно, та прийняв законне рішення, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні доказів по справі та наданням їм належної правової оцінки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Повноваження відповідачів у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, КУпАП, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями cтатті 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1 частини першої статті 213 цього Кодексу встановлено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.