ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №495/5161/17
адміністративне провадження №К/9901/30710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 495/5161/17
за позовом ОСОБА_1
до Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області
про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області
на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 серпня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Боярського О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Шевчук О.А., суддів Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив:
визнати незаконною відмову Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в призначенні позивачу пільгової пенсії згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
зобов`язати Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з часу звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 03 серпня 2016 року пільгову пенсію згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років за Списком професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12 жовтня 1992 року "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання незаконною відмову в призначені пільгової пенсії та зобов`язання призначити пільгову пенсію в частині позовних вимог про зобов`язання Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 03 серпня 2016 року по 11 січня 2017 року пільгову пенсію згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов`язання Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 з 03 серпня 2016 року по 11 січня 2017 року пільгову пенсію згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років за Списком професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12 жовтня 1992 року "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", залишено без розгляду.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано незаконною відмову Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язано Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з 11 січня 2017 року пільгову пенсію згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язано Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 11 січня 2017 року пільгову пенсію згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років за Списком професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначення пільгової пенсії згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 08 грудня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/5161/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 14 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 495/5161/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 листопада 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач перебував на обліку в Білгород-Дністровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту „а" статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення", з 03 серпня 2016 року.
З 03 серпня 2016 року по 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 виплачувалася пенсія за пільговим стажем. За серпень і вересень 2016 року ОСОБА_1 отримав пенсію, але у жовтні нарахування пенсії відповідачем була припинена.
Відповідно до листа № 11141/04 від 22 листопада 2016 року з Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України нарахування пільгової пенсії припинили у зв`язку з непідтвердженим пільговим стажем.
08 грудня 2016 року позивачем отримано рішення № 39 Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах, згідно з пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з тим, що посада, яка вказана у трудовій книжці позивача, не передбачена Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджених Постановою КМУ від 12 жовтня 1992 року № 583.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 в період з 23 квітня 1998 року по 02 серпня 1999 року працював слюсарем з ремонту рухомого складу 3-го розряду пункту контрольно-технічного обслуговування вагонів Білгород-Дністровських магістральних залізниць, зайнятих на пунктах контрольно-технічного обслуговування вагонів станцій позакласних, 1-го класу та з 01 квітня 1999 року по 02 серпня 2016 року на посаді оглядача-ремонтника вагонів 4-го розряду пункту контрольно-технічного обслуговування вагонів Білгород-Дністровських магістральних залізниць, зайнятих на пунктах контрольно-технічного обслуговування вагонів станцій позакласних, 1-го класу.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що посади на яких працював позивач не передбачені Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583. У зв`язку із чим відповідачем правомірно винесено рішення від 01 грудня 2016 року № 39 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1
09 січня 2018 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких він зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 серпня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.
Відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.