ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №461/7365/16-а
адміністративне провадження №К/9901/36773/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Львівського комунального підприємства "Муніципальна дружина" про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова у складі судді Городецької Л.М. від 17 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П., Онишкевича Т.В. від 13 квітня 2017 року,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Галицька райадміністрація, відповідач), третя особа - Львівське комунальне підприємство "Муніципальна дружина" (далі - ЛКП "Муніципальна дружина", третя особа), в якому просив:
- визнати незаконними дії посадових осіб відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії МВ № 0169 від 06 жовтня 2016 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 234 від 03 листопада 2016 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1360 грн.
Позов мотивований тим, що позивача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а також порушено вимоги статті 280 КУпАП. Крім цього, зазначив, що під час складення протоколу він не був присутній, йому не було надано можливості надати свої пояснення, тобто протокол складений також з порушенням вимог КУпАП.
Також позивач вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не зазначено, в чому саме вбачається самовільне захоплення частини території об`єкта благоустрою міста.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, позов задоволено частково, а саме: постанову № 234 від 03 листопада 2016 року, прийняту адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 152 КУпАП у розмірі 1360,00 грн скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять суперечливі дані щодо вчиненого ним правопорушення, а також стосовно самого факту вчинення правопорушення а саме: в одному листі Управління "Дозвільний офіс" повідомило ОСОБА_1, що господарська діяльність з розповсюдження інформаційно-туристичної літератури та сувеніри з мобільної велорикші у Галицькому районні м. Львова не відносяться до діяльності, що потребує отримання документів дозвільного характеру, а в іншому - Департамент економічної політики Львівської міської ради повідомив, що для здійснення підприємницької діяльності позивач повинен укласти договір оренди конструктивного елементу благоустрою. Крім цього, суди встановили, що позивача вчасно не було повідомлено про час, місце та дату розгляду справи, чим порушено його права, закріплені статтею 268 КУпАП, та позбавлено можливості подати докази та пояснення, які б спростували факт правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 13 квітня 2017 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 10 травня 017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/7365/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 13 квітня 2017 року в адміністративній справі № 461/7365/16-а суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Учасники справи письмових клопотань не заявляли.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 є підприємцем та займається господарською діяльністю з розповсюдження інформаційно-туристичної літератури та сувенірів з мобільної велорикші у Галицькому районні м. Львова.
Також судами встановлено, що згідно листа № 31 вих. 6264 від 22 листопада 2012 року Галицької районної ради Львівської міської ради повідомлено, що отримання дозволу на заняття підприємницькою діяльністю регулюється ухвалою Львівської міської ради № 1470 від 27 грудня 2007 року "Про затвердження правил розміщення МАФів для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" і скерували позивача до Управління "Дозвільний офіс", для отримання такого дозволу.
В той же час, управління "Дозвільний офіс" листом від 16 листопада 2012 року № 1105-234 повідомило ОСОБА_1, що господарська діяльність з розповсюдження інформаційно-туристичної літератури та сувеніри з мобільної велорикші у Галицькому районні м. Львова не відносяться до діяльності, що потребує отримання документів дозвільного характеру.
Листом від 26 жовтня 2016 року № 2503-3467 Департаментом економічної політики Львівської міської ради повідомлено, що для здійснення підприємницької діяльності позивач повинен укласти договір оренди конструктивного елементу благоустрою.
Крім того, листом від 30 вересня 2016 року № 2301-3202 повідомлено про те, що виконавчими органами міської ради розроблений проект ухвали "Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення аукціонів на оформлення права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд чи/або пересувних споруд", на підставі якого позивачу рекомендовано звернутись про укладення договору оренди конструктивного елемента благоустрою, після прийняття вищевказаної ухвали.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 жовтня 2016 року охоронниками ЛКП "Муніципальна дружина" зафіксовано самовільне захоплення частини території благоустрою міста Львова за адресою: пр. Свободи, 28, зокрема встановлення велообладнання з сувенірами, про що складено протокол серія МВ № 0169 охоронниками ЛККП.
Протокол МВ № 0169 про адміністративне правопорушення розглянуто адміністративною комісією та за результатами розгляду винесено постанову № 234 від 03 листопада 2016 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 152 КУпАП, а саме: за порушення пункту 20.131 "Правил благоустрою м. Львова та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360 грн.
Судами встановлено, що позивача належним чином не було повідомлено про час і місце розгляду адміністративного протоколу, про що свідчить повідомлення про отримання рекомендованого листа № 7900817070155 від 03 листопада 2016 року, відправленого на ім`я ОСОБА_1 та конверт про відправлення поштової кореспонденції Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради на ім`я ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, копії яких містяться в матеріалах справи. Дане відправлення ОСОБА_1 отримано особисто 04 листопада 2016 року, тобто вже після розгляду адміністративного протоколу.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є самовільне захоплення ним частини території суб`єкта благоустрою м. Львова, оскільки відповідно до ухвали міської ради від 21 квітня 2011 року № 376 "Про правила благоустрою м. Львова" забороняється самовільне розміщення торгівельних об`єктів та різних конструкцій на вулиці м. Львова для здійснення підприємницької діяльності.
Також скаржник зазначає, що чинне законодавство не містить поняття велорикша, а визначає діяльність конструкції, за допомогою якої ОСОБА_1 реалізує продукцію як візок, що підпадає під дію заборони щодо його самовільного розміщення відповідно до Правил.
Вважає, що позивач ОСОБА_1 мав отримати відповідний дозвіл, а тому, приймаючи оскаржену постанову, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, що є підставою для відмови в задоволенні позову, чому суди попередніх інстанцій, як зазначає скаржник, не надали належної правової оцінки.
ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки вважає, що суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що протокол серії МВ № 0169 від 06 жовтня 2016 року не відповідає вимогам статей 251, 254-256 КУпАП, оскільки адміністративна комісія розглянула протокол без належного повідомлення позивача, чим порушила його право на подачу доказів та пояснень з приводу адміністративного правопорушення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного від 13 квітня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.