ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №569/19199/14-а
адміністративне провадження №К/9901/6982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 569/19199/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Євпак В.В., суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
02 грудня 2014 року через представника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач), в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка виражена у неправомірному поновленні виплати раніше призначеної пенсії у сумі, яка нижче рівня прожиткового мінімуму на час такого поновлення та зобов`язати перерахувати і виплачувати поновлену йому пенсію з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати призначеної пенсії у сумі нижче рівня прожиткового мінімуму на час її поновлення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату поновленої пенсії в розмірі мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченого статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не меншому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 02 червня 2014 року.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати призначеної пенсії у сумі нижче рівня прожиткового мінімуму на час її поновлення та зобов`язав відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату поновленої пенсії в розмірі мінімальної пенсії за віком, не меншому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено частково. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачу поновлено виплату пенсії на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для проведення ОСОБА_1 індексації та перерахунку пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 10 червня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №569/19199/14-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 14 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №569/19199/14-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 листопада 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон - 2262-Х11).
У зв`язку з виїздом до Сполучених Штатів Америки на постійне місце проживання, виплата призначеної пенсії за вислугу років була припинена.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2013 року у справі № 569/7894/13-а, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Рівненській області задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у відмові поновлення виплати раніше призначеної пенсії позивачу та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії починаючи з 27 лютого 2013 року.
Судове рішення набрало законної сили.
Встановлено, що судове рішення в частині поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідачем було виконано та відновлено пенсію в розмірі 438,50 грн. (в розмірі на час припинення).
Не погоджуючись із розміром поновленої пенсії, представник позивача 16 січня 2014 року та повторно 20 жовтня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та проведення індексації пенсії у зв`язку із збільшенням середньої зарплати в Україні в період після припинення виплати відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Листами від 30 січня 2014 року № Ю-33/05.1-16 та від 04 листопада 2014 року № Н-308/06.1-15 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку та індексації, та роз`яснено, що позивачу поновлено виплату пенсії відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому підстав для перерахунку згідно з статтею 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає.
Представник позивача вважаючи дії відповідача протиправними, звернуся до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що, оскільки припинення виплати пенсії було здійснено на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то і поновлення виплати раніше призначеної пенсії повинно здійснюватися на підставі зазначеного закону. При цьому, позивач посилається на те, що згідно із статтею 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
27 липня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких він зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач просить провести йому перерахунок та виплату пенсії, а також провести індексацію пенсії відповідно до вимог статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).