ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 920/67/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - Лисенко В. О.,
відповідача - не з`явися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 (Дикунська С. Я., Жук Г. А., Мальченко А. О.) і рішення Господарського суду Сумської області від 06.05.2019 (суддя Коваленко О. В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
про стягнення 1 296 337,63 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1959/14-БО-29,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання") про стягнення 1 296 337,63 грн, з яких 667 263,69 грн пені, 93 847,20 грн 3% річних, 535 226,74 грн інфляційних втрат.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України", зазначає, що ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" порушено умови договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1959/14-БО-29 (далі - Договір) щодо проведення своєчасної оплати товару.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у справі № 920/67/19, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість відповідача за спожиті енергоносії була погашена 30.09.2015, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), тому відповідно до частини 3 статті 7 вказаного Закону на таку заборгованість не підлягали нарахуванню інфляційні втрати, 3% річних, неустойка, а нараховані суми підлягали списанню.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 і рішенням Господарського суду Сумської області від 06.05.2019 у справі № 920/67/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "НАК "Нафтогаз України" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 і рішення Господарського суду Сумської області від 06.05.2019 у справі № 920/67/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку скаржника судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано норми Закону, оскільки виходячи із аналізу статей 1-3 Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає в себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні і теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру, водночас матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, тому застосування частини 3 статті 7 Закону є неправомірним. При цьому, скаржник зазначає, що Верховний Суд у справі № 908/3211/16, у подібних правовідносинах щодо застосування частини 3 статті 7 Закону, дійшов висновку про те, що однією з обов`язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії. Отже, вказані в постанові Верховного Суду висновки, в силу положень статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є обов`язковими під час розгляду цієї справи та від яких (за загальним правилом) колегія суддів під час розгляду аналогічних справ відступати не повинна.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін. Зокрема, АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" зазначає, що Верховним Судом неодноразово приймались рішення у аналогічних справах, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії. При цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Закону. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.12.2013 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1959/14-БО-29, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця у 2014 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (пункт 1.1 договору).
4.2. Відповідно до пункту 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
4.3. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 6 130 тис. куб. м.
4.4. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3 Договору). Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 Договору).
4.5. Положеннями пунктів 5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу на дату укладання Договору становила 3 459, 00 грн без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім цього: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 17%.
4.6. Відповідно до пункту 5.5 Договору загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
4.7. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).
4.8. Договір згідно з розділом 11 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
4.9. У подальшому між сторонами було підписано Додаткові угоди № № 1-7 до Договору, якими вносились зміни до пункту 5.2, зокрема, щодо ціни за 1000 куб. м природного газу.
4.10. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов Договору позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 18 701 441, 67 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.
4.11. Судами також установлено, що на момент набрання чинності Закону (30.11.2016) заборгованість відповідача за поставку природного газу у 2014 році за Договором була погашена, про що свідчать розрахунки надані позивачем до позовної заяви, а також банківські виписки.
4.12. Оскільки відповідач належним чином не виконав своїх обов`язків за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням строку, погодженого сторонами у Договорі, позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 1959/14-БО-29 щодо проведення своєчасної оплати товару.
5.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач та відповідач є суб`єктами, на яких розповсюджуються положення Закону. Заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та втрати від інфляції, нараховані позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом, підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 зазначеного Закону, і виконання даної норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
5.4. Верховний Суд погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
5.5. Як вірно зазначено господарськими судами, 30.11.2016 набрав чинності Закон "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
5.6. Відповідно до статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
5.7. Згідно із статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.