ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 677/1844/17
провадження № 51-726км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Могильного О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Міщенко Т. М.,
захисника (в режимі відеоконференції) Прядуна Р. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Прядуна Р. В. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240170000441, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2014 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до остаточного покарання на підставі ст. 71 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 10 травня 2017 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку 08 серпня 2017року приблизно о 17:00 в приміщенні веранди будинку АДРЕСА_2 під час спільного розпиття алкогольних напоїв з ОСОБА_2, в ході конфлікту, взяв у руки стілець, сидінням якого ударив у тім`яну частину голови ОСОБА_2, чим завдав останньому тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння.
Хмельницький апеляційний суд 06 лютого 2019 року, під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, в частині призначення ОСОБА_1 покарання, скасував вирок районного суду і постановив свій, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 18 травня 2018 року по 07 серпня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Прядун Р. В., не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду, призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покласти на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до його вказівок на те, що висновок апеляційного суду про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, а призначене його підзахисному апеляційним судом покарання - занадто суворим. Захисник зазначає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК врахував те, що останній свою вину визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, примирився з потерпілим, цивільний позов визнав у повному обсязі, а також врахував й думку потерпілого, який пробачив засудженого, просив не позбавляти його волі. За таких обставин місцевий суд обґрунтовано звільнив його підзахисного від відбування призначеного покарання з випробуванням. Водночас апеляційний суд на зазначені обставини належної уваги не звернув, не врахував, що ОСОБА_1 раніше судимостей за вчинення злочинів проти життя та здоров`я не мав, став на шлях виправлення, знайшов сім`ю (дружину з дитиною), працевлаштувався, примирився з потерпілим, з яким підтримує нормальні стосунки. З огляду на викладене, на думку захисника, наявні достатні підстави для призначення його підзахисному покарання із застосуванням ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник, навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити на підставах указаних у цій скарзі.
Прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі захисника доводів, заперечив проти її задоволення, просив вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
Частиною 1 ст. 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог Закону.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.