Постанова Іменем України
07 листопада 2019 року м. Київ
справа № 235/3306/15-к провадження № 51-6069км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В., суддів Голубицького С.С., Марчук Н.О., за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Гаврилюка С.М., засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), захисника засудженого Кочуріна Д.І. Козела В.М. (в режимі відеоконференції),
захисника засудженого Молодека І.В. Шестакової Ю.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника Козела В.М. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2018 року щодо останнього, а також касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області на ту ж ухвалу апеляційного суду стосовно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050410000442, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Димитрова Донецької обл., жителя с АДРЕСА_1 ), та
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Димитрова Донецької обл., жителя АДРЕСА_1 ),
засуджених кожного за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року:
ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК - на строк 15 років з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 10 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КК шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2012 року (яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці) за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 22 лютого 2015 року.
ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК - на строк 11 років з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 9 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна.
Строк покарання ОСОБА_3 ухвалено обчислювати з 22 лютого 2015 року.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зараховано в строк покарання, призначеного ОСОБА_1 і ОСОБА_3, строк попереднього ув`язнення кожного з 22 лютого 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 29 березня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони 21 лютого 2015 року приблизно о 19:00 за обставин, викладених у вироку, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою прибули до домоволодіння АДРЕСА_1, де мешкала потерпіла ОСОБА_4, яка є особою похилого віку.
Засуджені проникли в будинок ОСОБА_4, де спочатку з метою примушування останньої передати їм грошові кошти застосували до неї насильство, небезпечне для життя і здоров`я, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент заподіяння, а потім, домовившись між собою на місці про позбавлення потерпілої життя під час розбійного нападу, вчинили її умисне вбивство з корисливих мотивів, після чого заволоділи грошима потерпілої в сумі 640 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах захисник Козел В.М. та засуджений ОСОБА_1 ставлять вимогу про скасування судових рішень щодо останнього. Посилаються на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. А саме засуджений і захисник вказують, що суд не встановив дійсних обставин розбійного нападу на ОСОБА_4 та її вбивства, до яких ОСОБА_1 непричетний, оскільки прийшов до потерпілої лише з метою вчинення крадіжки та не брав участі в інкримінованих злочинах разом з ОСОБА_3 Зазначають, що суд послався у вироку на недопустимі докази, одержані незаконним шляхом. Вказують на порушення права засудженого на захист через незабезпечення захисником з моменту затримання, отримання показань від ОСОБА_1 під час досудового розслідування внаслідок застосування до нього фізичного та психічного тиску, розгляд кримінального провадження незаконним складом суду. Зазначають, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, не навів в ухвалі належних мотивів на спростування наведених у скаргах доводів. Просять призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Прокурор у касаційній скарзі ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених. Вважає, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам в апеляційній скарзі прокурора про те, що при обранні покарання суд першої інстанції не врахував конкретних обставин злочинів, внаслідок чого призначив несправедливе покарання через м`якість. Крім того, не врахував доводів прокурора про необхідність призначення остаточного покарання ОСОБА_1 шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, який засудженим не був відбутий у повному обсязі. Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 і його захисник Козел В.М. підтримали свої касаційні скарги та просили їх задовольнити, вважали, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Захисник Шестакова Ю.В. вважала, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.
Прокурор Гаврилюк С.М. підтримав касаційну скаргу заступника прокурора області та вважав, що касаційні скарги засудженого і захисника задоволенню не підлягають.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Доводи ОСОБА_1 та його захисника про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами у кримінальному провадженні, зокрема показаннями засудженого у тому ж кримінальному провадженні ОСОБА_3 про обставини, за яких він разом з ОСОБА_1 проникли в будинок потерпілої ОСОБА_4, де вдвох били, душили потерпілу та вбили її під час розбійного нападу, при цьому детально показував про дії кожного з учасників злочину, які були узгоджені та спрямовані на досягнення єдиної мети. Суд обґрунтовано визнав ці показання достовірними та поклав їх в основу вироку, оскільки вони підтверджуються дослідженими у судовому засіданні та належно оціненими судом доказами: даними, що містяться у протоколах проведення слідчих експериментів від 24 лютого 2015 року за участю окремо ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які у присутності захисника, судово-медичного експерта та двох понятих пояснили про обставини вчинених злочинів; висновком судово-медичної експертизи № 115 від 09 квітня 2015 року про характер, локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_4, час і механізм їх заподіяння, а також причину смерті потерпілої; висновком експерта від 14 травня 2015 року, наданого судово-медичним експертом Пікало С.П., який брав участь під час проведення слідчих експериментів, про те, що з урахуванням характеру, локалізації та механізму утворення виявлених при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 тілесних ушкоджень можливість утворення їх за обставин, вказаних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при проведенні слідчих експериментів, не виключається; даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 22 лютого 2015 року із доданими фототаблицею та стенограмою, під час якого у домоволодінні виявлено труп ОСОБА_4 та вилучено на місці злочину речі, які в подальшому визнані речовими доказами, а також протоколі визнання одягу та речей ОСОБА_1 речовими доказами; висновком експерта від 06 квітня 2015 року, згідно з яким на речах, що належать ОСОБА_1, встановлено наявність крові людини, походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_4 ; показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 ; сукупністю інших доказів.