Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 641/8190/16-ц
провадження № 61-24720св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі:Харківська міська рада, Департамент комунального господарства Харківської міської ради
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кісь П. В., Кружиліна О. А., Хорошевський О. М.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідачів солідарно за рахунок коштів місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 581 656,00 грн на відшкодування майнової шкоди у формі прямих збитків і 707 000,00 грн як відшкодування майнової шкоди у формі неодержаних доходів (упущеної вигоди).
Позов мотивований тим, що 07 серпня 2008 року позивач за договором купівлі-продажу нежилої будівлі придбала у приватну власність нежилу будівлю літ. "А-1" на пр. АДРЕСА_1 .
10 березня 2011 року позивач на підставі рішення міської ради уклала з Харківською міською радою Договір оренди землі, відповідно доякого їй надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0090 га для обслуговування вищевказаної будівлі до 01 листопада 2014 року з переважним правом орендаря на поновлення його на новий строк.
02 жовтня 2013 року виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 605 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", згідно з яким Департаменту комунального господарства Харківської міської ради (далі Департамент) доручено забезпечити звільнення території від безхазяйного майна, самовільно розміщених об`єктів, тимчасових будівель торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення відповідно до додатку. Пунктом 7 додатку "Перелік самовільно розміщених об`єктів, від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан" до вказаного рішення визначено будівлю, що належала позивачці на праві приватної власності.
03 жовтня 2013 року Департаментом на підставі вищезазначеного рішення здійснено знесення вказаної будівлі, про що того ж дня складено акт № 582/13. Згідно з відомостями, вказаними в акті, проведено роботи з демонтажу цегляної конструкції із залізобетонним перекриттям, а її рештки транспортовано для зберігання на полігон до смт. Дергачі. На місці розташування будівлі збудовано нові нежилі приміщення для розміщення об`єктів торгівлі.
Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 липня 2014 року в адміністративній справі № 641/3200/14-а частково задоволено позовні вимоги позивача та скасовано рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02 жовтня 2013 року № 605 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині пункту 7 Додатку до вказаного рішення "Перелік самовільно розміщених об`єктів, від яких звільняється територія м. Харкова з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан".
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року зазначену постанову Комінтернівського районного суду міста Харкова залишено без змін та вказано, що оспорюване рішення виконавчого комітету Харківської міської ради є протиправним.
Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 грудня 2015 року в адміністративній справі № 641/3961/15-а визнано протиправними дії Департаменту щодо знесення нежилої будівлі літ. "А-1" на АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності. Вказану постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова в частині визнання дій Департаменту протиправними залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року.
Позивачу заподіяно матеріальну шкоду шляхом прийняття органами місцевого самоврядування незаконних рішень і вчинення протиправних дій, що призвело до знищення нерухомого майна, яке належало позивачу. Придбана позивачем на підставі договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 07 серпня 2008 року у Приватного підприємства фірми "НОРК" (далі - ППФ "НОРК") нежила будівля була нерухомим майном, знесення якого завдало позивачу майнову шкоду.
Згідно з висновком про визначення ринкової вартості нерухомого майна - нежилої будівлі літ. "А-1" на АДРЕСА_1 , складеним професійним оцінювачем, ринкова вартість даної нежилої будівлі станом на 17 вересня 2012 року становила 581 656,00 грн.
Позивач є фізичною особою-підприємцем і здійснювала підприємницьку діяльність шляхом передачі належного їй нерухомого майна в оренду з метою отримання прибутку. 01 березня 2013 року між позивачем і Приватним підприємством "Темп 2011" укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого позивач надала в оренду нежиле приміщення - будівлю за орендну плату в розмірі 25 250,00 грн на місяць строком до 31 січня 2016 року включно. До моменту знесення відповідачем будівлі, позивач отримувала стабільний дохід від оренди в розмірі щомісячних платежів, що підтверджується даними її бухгалтерського обліку, а також деклараціями податкової звітності, однак, позбавлена можливості отримувати ці доходи в подальшому. Упущена вигода позивача складає 707 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто в солідарному порядку за рахунок коштів місцевого бюджету з Харківської міської ради та Департаменту комунального господарства Харківської міської ради майнову шкоду у розмірі 581 656,00 грн, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2017 року суд стягнув у рівних частках за рахунок коштів місцевого бюджету з Харківської міської ради та Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 5 816,56 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що знесення будівлі, яка належала позивачці, здійснено незаконно, оскільки відповідне рішення виконавчого комітету міської ради визнано незаконним у судовому порядку. Тому позивач має право на відшкодування шкоди у розмірі вартості даної будівлі, визначеної суб`єктом оціночної діяльності. Позивачем в справі є фізична особа ОСОБА_1, яка не є тотожною фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, яка здійснювала господарську діяльність. Тому суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), завданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, роз`яснивши позивачу право на звернення до суду в статусі фізичної особи-підприємця в порядку Господарського процесуального кодексу України або при зверненні з адміністративним позовом у порядку статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України .
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди не оскаржувалося та не переглядалося.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2108 рокуапеляційну скаргу Харківської міської ради Харківської області задоволено, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року та додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради та Департаменту комунального господарства Харківської міської ради про відшкодування шкоди, завданої органами місцевого самоврядування відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні справи позивачем не надано, а матеріали справи не містять даних про фактичні обставини демонтажу будівлі, яка згідно з наданих сторонами письмових доказів не була легкою тимчасовою спорудою, а становила цегляну конструкцію з залізобетонним перекриттям, яка пов`язана фундаментом з землею. Демонтаж такої будівлі не може здійснюватися непомічено та безслідно. За пошкодження такого майна (знесення будівлі), яке, як стверджує представник позивач, має значну вартість, передбачена кримінальна відповідальність за статтею 194 Кримінального кодексу України, однак ні позивач, ні інші особи з відповідними заявами про умисне пошкодження майна до правоохоронних органів не зверталися. З наданих відповідачами доказів, які не спростовані стороною позивача, вбачається, що дійсно, нежила будівля літ. "А-1" площею 61,8 кв. м на пр. АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 травня 2008 року у справі № 2-2163 за позовом ОСОБА_3 визнано недійсним договір позички нежилої будівлі, укладеного 10 січня 2008 року між ОСОБА_3 і ППФ "НОРК",визнано за ППФ "Норк" право власності на новостворене нерухоме майно - нежилу будівлю літ "А-1" (торговельний павільйон) площею 61,8 кв. м на АДРЕСА_1, а вже 07 серпня 2008 року, тобто через два місяці, ППФ "Норк" у особі директора Лалаян О. С ., продала вказану нежилу будівлю ОСОБА_1 за 30 495,00 грн. У подальшому рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 травня 2008 року в частині визнання за ППФ "Норк" права власності на нежилу будівлю "А-1" на АДРЕСА_1 скасоване рішенням Апеляційного суду Харківської області з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Укладений 07 серпня 2008 року між ППФ "Норк" і ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежилої будівлі рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2017 року визнано недійсним. 03 жовтня 2013 року ОСОБА_1 формально була власником вказаної нежилої будівлі і мала право на власний розсуд розпорядитися будівельним матеріалом, з якого складалася самочинно зведена нежила будівля торговельного павільйону літ "А-1" площею 61,8 кв. м за умов дотримання органами місцевого самоврядування встановленого законом способу реалізації прав на забезпечення забудови міста, згідно з генеральним планом і визначеним законом порядком демонтажу самочинно зведених будівель. ОСОБА_1 не надано, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів визначення вартості заподіяної їй шкоди внаслідок демонтажу нежилої будівлі літ "А-1" площею 61,8 кв. м на АДРЕСА_1 . Звіт Арутюнової Н. А. не може визнаватися таким доказом, оскільки складений 17 вересня 2012 року, тобто більше року до події 03 жовтня 2013 року щодо знищення нежилої будівлі, за своїм призначенням та Методикою оцінки не відповідає вимогам статті 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Не відповідає вказаним критеріям і оцінка будівлі, здійснена при укладенні директором ППФ "Норк" Лалаяном О. С. і ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нежилої будівлі 07 серпня 2008 року, у зв`язку зі значною різницею в часі між цими подіями. Позивач ОСОБА_1 не надала інших доказів, які б спростовували доводи відповідачів щодо причетності ОСОБА_1 до схем здійснення самочинного будівництва та набуття права власності на самочинно збудовані об`єкти, у спосіб, який суперечить вимогам закону, відмовившись від з`ясування питання про коло осіб, причетних до демонтажу будівлі та проведення експертизи для визначення розміру заподіяних збитків. Позивач обмежилася посиланням на обставини, встановлені судом при вирішенні справ за адміністративними позовами, під час розгляду яких поза увагою суду залишилися обставини набуття права власності ОСОБА_1 на самочинно збудоване приміщення, а вирішення позовів здійснювалося з притаманним цьому виду судочинства аналізом наданих доказів прав власності на будівлю станом на 03 жовтня 2013 року. При вирішенні питання про обставини знищення майна позивача ОСОБА_1 не з`ясовано коло осіб, причетних до цих дій, визнаних судом адміністративної юрисдикції неправомірними, дійсний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Акт від 03 жовтня 2013 року № 582/13 складено за участю представника Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, звільнення території від самовільно розміщеного майна (об`єкту) на АДРЕСА_1 здійснено шляхом залучення технічних засобів демонтажу, завантаження адміністрацією Комінтернівського (району), транспортування. Адміністрація Комінтернівського (нині Слобідського) району є юридичною особою і відповідальною за виконання рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02 жовтня 2013 року № 605.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргуна постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року та залишити в силі рішення районного суду від 26 квітня 2017 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, щопозивач не повинна доводити ті обставини, що вже були встановлені судами в адміністративній справі. Судовими рішеннями адміністративних судів у справі № 641/3200/14-а встановлено незаконність рішення міської ради від 02 жовтня 2013 року, на підставі якого нежила будівля позивача була визнана самочинним будівництвом, що підлягає демонтажу. Судовими рішеннями адміністративних судів у справі № 641/3961/15-а визнано протиправними дії Департаменту щодо знесення нежилої будівлі, що належала ОСОБА_1 на праві приватної власності. Оскільки зазначеними судовими рішеннями встановлені конкретні заподіювачі шкоди, то такі обставини у даній справі не підлягають встановленню, а мав бути доведений розмір заподіяної такими діями шкоди.
Обставини звернення позивача до правоохоронних органів не входять до предмету доказування у даній справі.
Апеляційний суд неправомірно взяв до уваги судові рішення про визнання нежилої будівлі позивача об`єктом самочинного будівництва, оскільки такі судові рішення постановлені після рішення суду першої інстанції у даній справі.
Позивач вважає звіт про ринкову вартість нежилої будівлі, складений 17 вересня 2012 року професійним оцінювачем Арутюновою Н. О., допустимим доказом, оскільки демонтаж відбувся 03 жовтня 2013 року - на наступний день після рішення про такий демонтаж міської ради.
Позов пред`явлений до міської ради, оскільки рішення про демонтаж нежилої будівлі прийнято виконавчим комітетом даної ради, який не є юридичною особою. Відповідно до зазначеного рішення виконкому міської ради демонтаж доручено Департаменту, тому позивач заявив позов до належних відповідачів.
Позиції інших учасників
У липні 2018 року засобами поштового зв`язку Департамент надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивача, у якій просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2017 року у справі № 641/4254/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі літ "А-1", загальною площею 61,8 кв. м на АДРЕСА_1, укладений між ППФ "НОРК" і ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Смородською Н. А., за реєстровим номером №3305 від 07 серпня 2008 року, скасований запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на зазначену нежилу будівлю. Отже, такий договір є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, окрім наслідків недійсності правочину. Тому у позивача не виникло право власності на знесену у подальшому нежилу будівлю, а тому у неї відсутнє право, на захист якого вона звернулася до суду. Дані судові рішення були подані у межах норм процесуального права як додаткові докази, оскільки не могли бути подані до суду першої інстанції. Такі судові рішення мали бути враховані саме судом апеляційної інстанції, тому що не могли бути подані у межах процедури перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами, оскільки рішення суду ще на набрало законної сили та підлягало оскарженню в апеляційному порядку. Харківська міська рада подавала суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 641/4254/17.
Відсутні докази того, що саме Департамент зносив нежилу будівлю позивача. В акті про знесення даної будівлі зазначено, що він складений і підписаний комісією з представників різних виконавчих органів Харківської міської ради. Даним актом лише зафіксовано те, що знесення відбулося. Складення акту мало відбутися незалежно від того, який суб`єкт провів знесення. Встановлення того, хто саме демонтував нежиле приміщення не належить до компетенції Департаменту. Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог до Департаменту.
У серпні 2018 року Харківська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якій просила відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення апеляційного суду.