Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 759/9947/16-ц
провадження № 61-6554св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю "Білоптторг",
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у складі судді Ул`яновської О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фізичною особи підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) та товариства з обмеженою відповідальністю "Білоптторг" (далі - ТОВ "Білоптторг") про визнання недійсним договору уступки права вимоги (цесії) та визнання недійсним право вимоги.
Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2010 року між представником за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_1 -
ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір підряду № 27/12, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 повинен був виконати роботи по реконструкції та ремонту житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 -є (далі - житлові приміщення).
На підтвердження факту виконання робіт по реконструкції та ремонту житлових приміщень між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були складені акти приймання виконаних будівельних робіт № № 4, 5 від 31 березня 2011 року, № 6 від 29 квітня 2011 року, № 7 від 31 травня 2011 року, № 12 від 30 грудня 2011 року, № 15 від 29 лютого 2012 року, № 17 від 30 квітня
2012 року, № 23 від 31 серпня 2012 року на загальну суму 2 995 082,00 грн.
15 лютого 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Білоптторг" укладено договір уступки вимоги (цесії) № 15/02/13-1, відповідно до якого
ФОП ОСОБА_3 відступив на користь ТОВ "Білоптторг" право вимоги сплати вартості виконаних робіт на підставі вищезазначеного договору підряду на загальну суму 2 995 082,00 грн, а також сплати пені за порушення умов договору підряду № 27/12 на загальну суму 2 995 082,00 грн.
Право вимоги оплати виконаних робіт було документально підтверджено лише на загальну суму 1 640 069,00 грн, оскільки, виконані роботи відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт № 12 від
30 грудня 2011 року, № 15 від 29 лютого 2012 року, № 17 від 30 квітня
2012 року, № 23 від 31 серпня 2012 року на загальну суму 1 355 014,00 грн були складені на виконання умов не Договору підряду № 27/12 від 27 грудня 2010 року, а на виконання інших договорів.
Посилаючись на вказані обставини позивач вважає, що оспорюваний договір направлений на незаконне заволодіння майном (коштами) іншої особи, тобто є таким, що порушує публічний порядок, а тому має бути визнаний недійсним на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того позивач вважає, що оспорюваний договір уступки вимоги (цесії) за правовою природою є договором факторингу, оскільки має оплатний характер, то він укладений з порушенням статті 227 ЦК України, у зв`язку з тим, що ТОВ "Білоптторг" не мала відповідного дозволу (ліцензії) на укладання договору факторингу, хоча такий дозвіл є необхідним в силу статті 1077, 1079 ЦК України.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила:
- визнати недійсним з моменту укладення Договір уступки права вимоги (цесії) № 15/02/13-1 від 15 лютого 2013 року укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Білоптторг" в частині відступлення права вимоги оплати виконаних робіт на загальну суму 1 355 014,00 грн та відступлення права вимоги по сплати пені на загальну суму 1 355 014,00 грн;
- визнати відсутнім у ТОВ "Білоптторг" права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо сплати суми коштів у розмірі 2 710 028,00 грн, що виникло на підставі недійсного правочину договору уступки вимоги (цесії)
№ 15/02/3/13-1 від 15 лютого 2013 року в частині вказаної суми;
- стягнути солідарно з відповідачів суму судового збору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону; позивачем не доведено, недійсність правочину, а також не доведено те, що укладений договір уступки вимоги є договором факторингу.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня
2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
26 березня 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від
23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від
05 березня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки документального підтвердження права вимоги оплати виконаних робіт на суму 1 355 014,00 грн, та неправильно визначено правову природу оспорюваного правочину, у зв`язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права.
Судами проігноровано (не надано оцінки) позиції позивача, щодо заявлених позовних вимог.
Доводи інших учасників справи:
02 травня 2019 року ОСОБА_3 та 26 квітня 2019 року ТОВ "Білоптторг" через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзив, у яких просять касаційну скаргу ОСОБА_1 від 26 березня 2019 року залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 27 грудня 2010 року між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір підряду № 27/12, згідно якого підрядник зобов`язався виконати комплекс робіт по реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків за Договором підряду № 27/12 станом на 05 вересня 2012 рік, складеного в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 з одного боку та ФОП ОСОБА_3 з другого боку, встановлено, що стан взаємних розрахунків за договором підряду № 27/12 станом на 05 вересня 2012 рік становить заборгованість перед ФОП ОСОБА_3 у розмірі
2 995 083,00 грн.
07 вересня 2012 року ФОП ОСОБА_3 було направлено на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 претензію щодо виплати заборгованості у розмірі 2 995 083,00 грн.
Листом від 21 вересня 2012 року уповноважений представник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надав відповідь, в якій просив надати відстрочку на погашення заборгованості.
15 вересня 2013 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Білоптторг" на підставі статей 512-519 ЦК України укладено договір уступки вимоги (цесії)
№ 15/02/13-1 згідно умов якого ФОП ОСОБА_3 передав ТОВ "Білоптторг", а останній набув право вимоги, належне ФОП ОСОБА_3 і стає кредитором за договором підряду № 27/12.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.