Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 357/11560/18
провадження № 61-10448св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року в складі судді Кошель Л. М. та на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі - Управління виконавчої дирекції Фонду) про скасування як незаконного наказу від 25 вересня 2018 року № 475-к про звільнення з роботи, поновлення на роботі на посаді начальника Білоцерківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона працювала на посаді начальника Білоцерківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду за контрактом від 01 лютого 2018 року № 07/271. Наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду від 25 вересня 2018 року № 475-к звільнена з роботи до закінчення терміну дії контракту за порушення умов контракту (пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)). Вважала звільнення безпідставним та незаконним.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду від 25 вересня 2018 року № 475-к про звільнення ОСОБА_1, поновлено її на посаді начальника Білоцерківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 64 617,52 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду залишено без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач звільнив позивача із займаної посади з порушенням трудового законодавства, наказ про звільнення ОСОБА_1 не містить відомостей про конкретні підстави звільнення з роботи, відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень, які давали підстави для звільнення її з роботи шляхом розірвання контракту.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У травні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не в повній мірі дослідили та з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Поза увагою судів залишилися факти нецільового витрачання коштів позивачем, особливостей контрактної форми трудового договору. Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди не врахували, що позивач як безробітна перебувала у центрі зайнятості та отримувала допомогу.
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року зупинено виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2019 року у вказаній справі у частині стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 64 614,52 грн до закінчення касаційного розгляду справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що позивач працювала на посаді начальника Білоцерківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду за контрактом від 01 лютого 2018 року № 07/271 зі строком дії до 31 січня 2019 року. Наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду від 25 вересня 2018 року № 475-к позивач звільнена з роботи до закінчення терміну дії контракту за порушення умов контракту (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України).
При цьому у наказі про звільнення не зазначено, які саме умови контракту порушено позивачем.
Під час розгляду справи відповідач посилався на те, що позивача звільнено за порушення підпункту "а" пункту 5.3 контракту, згідно з яким звільнення керівника з посади до закінчення строку дії контракту проводиться у випадку систематичного невиконання або виконання з порушенням чинного законодавства керівником обов`язків, покладених на нього законодавством України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Статутом, Типовим положенням, Положенням про Відділення, нормативно-правовими та розпорядчими актами Фонду, наказами Управління та цим контрактом. За твердженнями відповідача суть цих порушень полягає у нецільовому використанні коштів Фонду на загальну суму 6 590,00 грн, які були виявлені в період з 18 до 20 вересня 2018 року в ході позапланової тематичної перевірки Білоцерківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду робочою групою з питань перевірки ведення договірної роботи за період з 01 серпня 2017 року до 14 вересня 2018 року та зафіксовані в акті від 25 вересня 2018 року № 1 (а.с. 63-80).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.