Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 204/9102/14-ц
провадження № 61-31717св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції № 1 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року у складі судді Самсонової В. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Рудь В. В., Глущенко Н. Г., Повєткіна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати транспортний засіб Mitsubishi, марки Pajero, 2008 року випуску, тип - легковий універсал-В, номер шасі - VIN НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя; визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 09 лютого 2013 року недійсним; витребувати від ОСОБА_4 зазначений автомобіль; стягнути із ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу, залишивши автомобіль у власності останнього.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що з 28 січня 2006 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2013 року розірвано.
11 травня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") укладений кредитний договір, згідно з умовами якого позичальник отримав у кредит 27 380, 00 дол. США, за які позичальник у серпні 2008 року придбав цей автомобіль. 19 серпня 2008 року відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції № 1 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
(далі - Держінспекція) здійснено реєстрацію придбаного транспортного засобу на ім`я ОСОБА_2 Після фактичного припинення шлюбних відносин автомобіль перебував у володінні та користуванні ОСОБА_2 09 лютого 2013 року він без її згоди відчужив спірний автомобіль ОСОБА_3, який, у свою чергу, 25 лютого 2015 року продав його ОСОБА_4 .
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано автомобіль спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частини зазначеного автомобіля, що складає 195 845, 00 грн. В іншій частині позову вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов у частині вимог про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації половини його вартості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, застосувавши положення статей 57, 60, 65, 69, 70-72 СК України, належним чином оцінивши подані сторонами докази з дотриманням норм процесуального права, виходили із того, що спірний транспортний засіб придбаний під час перебування сторін у шлюбі, а тому є їхньою спільною сумісною власністю в рівних частках. Відповідач не спростував презумпції спільності майна, не довів, що майно є його особистою приватною власністю, а тому дійшов висновку про задоволення позову частково.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року залишено без змін. Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 , не погодившись із судовими рішеннями, у червні 2017 року подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди дійшли необґрунтованих висновків про доведеність позову, оскільки позивач не довела, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки автомобіль придбано за власні кошти відповідача. Окрім цього, заявник не погоджується із стягнутою з нього компенсацією вартості Ѕ частини спірного автомобіля, оскільки призначена судова експертиза проведена із порушенням вимог законодавства, вартість автомобіля мала бути визначеною на підставі довідки-рахунку, відповідно до якого вартість майна складає 100 000, 00 грн.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 січня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 57.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2013 року у справі № 752/3352/2013-ц, яке набрало законної сили, шлюб між подружжям розірвано.
Згідно із зазначеним рішенням суду сторони не підтримують шлюбні відносини та не ведуть спільне господарство з грудня 2012 року.
За час шлюбу сторонами придбане майно, яке, серед іншого, складається з: транспортного засобу Mitsubishi, марки Pajero, 2008 року випуску. Право власності на зазначений Автомобіль зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Грошові кошти на придбання зазначеного транспортного засобу отримані ОСОБА_2 на підставі укладеного між ним та АКІБ "УкрСиббанк" кредитного договору від 11 травня 2007 року.
На зазначені обставини посилалась позивач та їх підтвердив сам ОСОБА_2 у своїх письмових запереченнях.
ОСОБА_2 у лютому 2013 року, без згоди позивача, відчужив спірний автомобіль на користь ОСОБА_3, який, у свою чергу, 25 лютого 2015 року відчужив автомобіль ОСОБА_4, яка і є нині власником автомобіля.
За висновками судової авто-товарознавчої експертизи від 22 березня 2016 року № 30-16 вартість 1/2 частини спірного автомобіля складає 195 845, 00 грн.