Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 335/70/14-ц
провадження № 61-19142св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Спас О. В., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 18 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "АКПІБ"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АКПІБ"), та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 79-07квф, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі на придбання нерухомості в сумі 79 000 доларів США під 12 % річних на строк до 05 квітня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором про іпотечний кредит 18 квітня 2007 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 455-07іф, згідно з умовами якого позичальник передала в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 74 кв. м по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлкою В. М. 18 квітня 2007 року за реєстровим № 896.
17 грудня 2012 року між ПАТ "АКІПБ" (первісний кредитор) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов`язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором.
Того ж дня між ПАТ "АКІПБ" (цедент) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (цесіонарій) було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, згідно з умовами якого, зокрема ТОВ "Кредитні інціативи" було передано зобов`язання за іпотечним договором від 18 квітня 2007 року № 455-078іф.
Позичальник належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за договором про іпотечний кредит, у зв`язку з чим станом на 22 листопада 2013 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 744 471,78 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі - 494 904,26 грн; заборгованість за відсотками -226 169,77 грн; пені - 23 397,75 грн.
Враховуючи викладене, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило в рахунок зазначеної кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 74,00 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів на підставі Закону України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, та виселити відповідачів із зазначеного житлового будинку без надання іншого житла.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 вересня 2014 року складі судді Рибалко Н. І. позов залишено без задоволення.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що не доведено передачу позивачу права вимоги від ПАТ "АКПІБ". Оскільки позичальнику було надано кредит в іноземній валюті, в забезпечення якого ОСОБА_1 передала в іпотеку житловий будинок, тому норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" розповсюджуються на спірні правовідносини.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 74 кв. м по АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2007 року, яка станом на 22 листопада 2013 року становить 744 471,78 грн і складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 494 904,26 грн; заборгованості за відсотками - 226 169,77 грн; пені - 23 397,75 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна.
Виселено без надання іншого житла ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку загальною площею 74 кв. м по АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Також апеляційний суд зазначив про те, що у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором) повернення кредиту та сплати відсотків за користування цим кредитом), банк на підставі статті 33 Закону України "Про іпотеку" має право звернути стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує це кредитне зобов`язання.
Крім того апеляційний суд дійшов висновку про виселення відповідачів із іпотечного майна, у зв`язку з тим, що банком дотримано процедуру попередження відповідачів про необхідність у місячний термін добровільно звільнити житлове приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не набув права вимоги, зокрема за кредитним договором укладеним між ЗАТ "АКПІБ", правонаступником якого є ПАТ "АКПІБ", та ОСОБА_1, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року, згідно з якою у жовтні 2016 року представник банку звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу за кредитним договором ОСОБА_1 Позичальник не визнає ТОВ "Кредитні ініціативи" як нового кредитора. На порушення норм процесуального права апеляційний суд не навів розрахунку заборгованості за кредитним договором. Також апеляційний суд не зазначив в рішенні початкову ціну предмета іпотеки в грошовому виразі, що є порушенням норм матеріального права, та не зазначив у рішенні про відстрочення виконання рішення суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2017 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що 17 грудня 2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення та Договір про передачу прав за договорами забезпечення. Отже, внаслідок укладення зазначених договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним та іпотечним договорами, укладеним із ОСОБА_1 Розрахунок заборгованості, наявний у матеріалах справи, містить детальне відображення часового періоду надходження коштів, порядок розподілення, та віднесення на прострочену заборгованість, інформацію про відсоткову ставку, платежі та іншу інформацію. Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 квітня 2007 року між ЗАТ "АКПІБ", правонаступником якого є ПАТ "АКПІБ", та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 79-07квф, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі на придбання нерухомості в сумі 79 000 доларів США під 12 % річних на строк до 05 квітня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором про іпотечний кредит 18 квітня 2007 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 455-07іф, згідно з умовами якого позичальник передала в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 74 кв. м по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бєлкою В. М. 18 квітня 2007 року за реєстровим № 896.
17 грудня 2012 року між ПАТ "АКІПБ" (первісний кредитор) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов`язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 2.2 Договору новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших обов`язків, правом на звернення стягнення на заставлене майно.
Відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умовами належного оформлення сторонами реєстру позичальників.
Того ж дня між ПАТ "АКІПБ" (цедент) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (цесіонарій) було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, згідно з умовами якого, зокрема було передано зобов`язання за іпотечним договором від 18 квітня 2007 року № 455-078іф.
25 листопада 2013 року відповідачам було направлено вимоги про усунення порушень та добровільне виселення.
Позичальник належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за договором про іпотечний кредит, у зв`язку з чим станом з чим станом на 22 листопада 2013 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 744 471,78 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі - 494 904,26 грн; заборгованість за відсотками -226 169,77 грн; пені - 23 397,75 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 квітня 2018 року справу № 335/70/14-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 4 ЦПК України 2004 року здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004 року).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частини першої статті 303, частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України 2004 року.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає, з огляду на таке.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.