Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 461/4501/17
провадження № 61-2834ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного 29 серпня 2011 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку (далі - Умови та Правила), які викладені на банківському сайті www.privatbank.uaскладає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві відповідача.
ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 30 квітня 2017 року заборгованість відповідача становить 41 742,60 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2011 року у розмірі 41 742,60 грн, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 035,40 грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 33 373,27 грн; заборгованості зі сплати пені та комісії - 3 870,00 грн; фіксованого штрафу - 500,00 грн; процентної складової штрафу - 1 963,93 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 41 742,60 грн за кредитним договором від 29 серпня 2011 року № б/н, яка складається із: заборгованості за кредитом - 2 035,40 грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 33 373,27 грн; заборгованості зі сплати пені та комісії - 3 870,00 грн; фіксованого штрафу - 500,00 грн; процентної складової штрафу - 1 963,93 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертав отриманий кредит, не виконував зобов`язання згідно з договором. Доводи відповідача про те, що ним не було укладено кредитного договору із ПАТ КБ "Приватбанк" суд не взяв до уваги, оскільки відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2017 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що Умови і Правила, якими банк обґрунтовує позов, і посилання на які містяться у анкеті-заяві про приєднання до них, заповненої та підписаної ОСОБА_1 29 серпня 2011 року, не можна вважати складовою частиною цієї анкети-заяви, оскільки ці Умови та Правила не містять підпису відповідача і банком не надано до суду належних та допустимих доказів того, що саме їх розумів відповідач, підписуючи 29 серпня 2011 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил з метою отримання платіжної картки для отримання заробітної плати, яка не містить жодних доказів про волевиявлення чи бажання ОСОБА_1 отримати кредит.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2017 року, просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
02 березня 2018 рокуухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
12 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
03 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі № 461/4501/17-ц за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2017 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 755/20484/15-ц.
30 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду щодо недоведеності укладення кредитного договору з відповідачем 29 серпня 2011 року є помилковим. Належним доказом укладення договору є анкета-заява та отримана за бажанням відповідача кредитна карта, використання якої клієнт визначає самостійно за своєю потребою. Отримання карти відповідачем 06 березня 2012 року відбулося на підставі підписаної раніше анкети-заяви від 29 серпня 2011 року.
Посилання апеляційного суду на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 березня 2015 рокуу справі № 6-16цс15, є безпідставним, оскільки суд розглядав справу з підстав неоднакового застосування норм матеріального права, а саме статті 259 ЦК України щодо позовної давності.
Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без змін рішення апеляційного суду, посилаючись на те, що воно відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Належними та допустимими доказами банк не довів укладення кредитного договору від 29 серпня 2011 року з відповідачем. Крім як підписаної анкети-заяви від 29 серпня 2011 року, яку відповідач підписав з метою отримання платіжної картки для отримання заробітної плати, ніяких документів на підтвердження отримання кредиту немає. Банк відмовив відповідачу у видачі картки у зв`язку з недійсністю паспорта, що встановлено апеляційним судом.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до укладеного договору від 29 серпня 2011 року № б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Заборгованість відповідача станом на 30 квітня 2017 року становить 41 742,60 грн, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 035,40 грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 33 373,27 грн; заборгованості зі сплати пені та комісії - 3 870,00 грн; фіксованого штрафу - 500,00 грн; процентної складової штрафу - 1 963,93 грн.