Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 127/3120/16-ц
провадження № 61-29060св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року у складі судді Луценко Л. В. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Денишенко Т. О., Сопруна В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3, про стягнення боргу,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - законного представника ОСОБА_3, про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 04 липня 2006 року він позичив ОСОБА_5 15 000 доларів США, про що той написав відповідну розписку, у якій зобов`язався повернути борг протягом двох років. У зазначений термін позичальник взяте на себе зобов`язання не виконав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадщину прийняла його мати ОСОБА_2 і його неповнолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір`ю якої є ОСОБА_4
Сума боргу повернена вчасно не була, тому згідно з частиною другою статті 625 ЦК України відповідачі зобов`язані повернути суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення: з 17 лютого 2013 року по 17 лютого 2016 року, що становитиме 14 210 доларів США та 3 % річних від простроченої суми, що становить 1 350 доларів США.
Оскільки ОСОБА_5 не виконав взятого на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, просив стягнути із спадкоємців: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 825 425,60 грн боргу, що еквівалентно 30 560 доларів США з урахуванням вимог частини другої статті 625 ЦПК України.
19 жовтня 2016 року позивач подав заяву, у якій надав розрахунок ціни позову, вказавши, що з урахуванням офіційного курсу валют станом на 17 лютого 2016 року: 1 долар США коштує 27,01 грн, сума боргу 15 000 доларів США становитиме 405 150 грн; сума 3 % річних за період з 17 лютого 2013 року до 17 лютого 2016 року становить 36 463,50 грн і сума інфляційних втрат за цей період становить 329 792,10 грн. Разом сума боргу становить 771 405,60 грн.
Врахувавши повернення боржником 1 500 доларів США, до повернення підлягає сума боргу в розмірі 730 890,60 грн.
У зв`язку з набуттям права на спадщину двома спадкоємцями, борг підлягає поділу на двох в рівних частинах: по 365 445,30 грн з кожного відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04 липня 2006 року у розмірі 365 445,30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що у позові в частині позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити з підстав пропуску строків позовної давності, адже з цим позовом позивач звернувся лише 18 лютого 2016 року, а договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений 04 липня 2006 року строком до 07 липня 2008 року. Про застосування строків позовної давності представником ОСОБА_2, було подано відповідну заяву.
Задовольняючи позов в частині вимог до спадкоємиці - неповнолітньої ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що вартість отриманого у спадок майна перевищує розмір заборгованості за вищезазначеним договором, ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, позов визнала, пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців відбулося у строки, передбачені статтею 1281 ЦК України.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив скасувати рішення місцевого суду про відмову в частині задоволення його позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі, який відповідає її частці у спадщині та винести рішення, яким задовольнити його позов згідно з поданими письмовими доказами, експертною оцінкою та розрахунками, стягнувши з ОСОБА_2 453 856,00 грн. і з ОСОБА_4 277 034,60 грн.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3, про стягнення боргу відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд посилався на те, що, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_2, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування позовної давності до цього відповідача, крім того, вказував на безпідставність вимог до неї у зв`язку із ненаданням ринкової грошової оцінки майна.
Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_4 277 034,60 грн в межах вартості спадкового майна, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спадкоємці несуть відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до кожного із них, при цьому під дійсною вартістю спадкового майна розуміється ринкова грошова оцінка його на момент відкриття спадщини.
Апеляційний суд зазначав, що спір між спадкоємцями за законом, з одного боку, та ОСОБА_4, яка проживала із спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2002 року до дня його смерті - 03 грудня 2014 року було вирішено. Рішенням суду спадкове майно поділено таким чином: визнано право власності в порядку спадкування за законом - за неповнолітньою дочкою спадкодавця ОСОБА_3 - на автомобіль ЗАЗ LANOS і на земельну ділянку площею 0,4727 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; за матір`ю спадкодавця - ОСОБА_2 - на 1/2 частку жилого будинку на АДРЕСА_1 і на 1/2 частку жилого будинку на АДРЕСА_2 . У рішенні суду вартість спадкового майна в цілому та вартість спадкового майна, присудженого кожному із спадкоємців, не визначена. Доказів дійсної вартості спадкового майна на момент відкриття спадщини позивачем надано не було, що було підставою для відмови у цій частині позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не було надано належної правової оцінки борговим розпискам про повернення позичальником 1500 доларів США, написаних самим кредитором (позивачем у справі), що, на його думку, перервало строк позовної давності для звернення з вимогою до суду. В обґрунтування цього доводу заявник посилався на правову позицію, викладену у справі № 6-63цс13, та зазначав, що розписка про повернення частини грошових коштів позичальником, написана кредитором, є належним доказом переривання строків позовної давності, що, у свою чергу, вказує на безпідставність застосування судом першої інстанції наслідків, передбачених статтею 267 ЦК України.
Заявник зазначав, що гроші позичала його племінниця - ОСОБА_4, хоча розписку писав ОСОБА_5, позика була використана ними для ведення спільної справи, однак ОСОБА_5, не виконавши свого зобов`язання, загинув. Визнання ОСОБА_4 позову, на його думку, свідчить про усвідомлення нею обов`язку повернути позичені кошти.
Доводом касаційної скарги є також те, що, на думку заявника, вказівка суду апеляційної інстанції, що надана Вінницькою торгово-промисловою палатою орієнтовна ринкова вартість (оціночна) спадкового майна не є ринковою грошовою оцінкою спадкового майна, визначеною станом на момент відкриття спадщини, не відповідає дійсності, адже ця установа надає висновки щодо вартості майна, ця оцінка сторонами не оспорювалась, до того ж у ній зазначена вартість будівель у задовільному технічному стані, що є мінімальною ціновою позицією. На думку заявника, вимога суду апеляційної інстанції надати експертний висновок на час відкриття спадщини є неправильною, адже при стягненні боргу із спадкоємців такої вимоги законодавством не передбачено.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 травня 2018 року справу № 127/3120/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що 04 липня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики грошових коштів на суму 15 000 доларів США, оформлений у письмовій формі у вигляді власноручної розписки позичальника.
За умовами договору ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_1 15 000 доларів США і взяв на себе зобов`язання повернути позичені кошти протягом двох років, тобто не пізніше 04 липня 2008 року.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заповіт відсутній. Спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину, є мати ОСОБА_5 - ОСОБА_2 і неповнолітня дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За поданою в межах шестимісячного терміну заявою спадкоємця ОСОБА_2, Калинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 66/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5
Заяву про прийняття спадщини неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 - ОСОБА_3 до нотаріальної контори 16 квітня 2015 року подала її мати - ОСОБА_4
26 травня 2015 року нотаріальною конторою зареєстровано претензію кредитора ОСОБА_1 про борг спадкодавця ОСОБА_5 в сумі 15 000 доларів США.
Свідоцтв про право на спадщину спадкоємці у нотаріальній конторі не отримували.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, яке набуло законної сили 23 липня 2016 року, задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Мізяківської сільської ради Калинівського району, Калинівської районної державної нотаріальної контори про визнання права спільної сумісної власності та права власності на спадкове майно.
Цим рішенням: визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на автомобіль DAEWOO NEXIA, державний номерний знак НОМЕР_1, який спільно нажитий на праві спільної сумісної власності за час шлюбних відносин із ОСОБА_5 ;
визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право приватної власності на автомобіль ЗАЗ LANOS державний номерний знак НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом;
визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,4727 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Мізяківської сільської ради, яка належала ОСОБА_5 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 487937, виданим 27 листопада 2007 року, в порядку спадкування за законом;
визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом;
визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом.
У листі Вінницької торгово-промислової палати від 24 травня 2017 року № 23-06-4/127 зазначено, що на підставі проведеного аналізу ринку купівлі-продажу житлових будинку у с. Мізяків Калинівського району станом на 24 травня 2017 року, зроблено висновок про орієнтовну ринкову (оціночну) вартість: 1/2 частини житлового будинку у задовільному стані загальною площею 88,5 кв. м, житловою площею 57,2 кв. м на АДРЕСА_1, яка становить 8 054 долари США, що еквівалентно 211 856 грн; 1/2 частини житлового будинку у доброму технічному стані загальною площею 70,2 кв. м, житловою площею 43,8 кв. м на АДРЕСА_2, яка становить 9 200 доларів США, що еквівалентно 242 000 грн.
21 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення боргу в сумі 573 801,81 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що її син ОСОБА_5 04 липня 2006 року позичив у нього в борг 15 000 доларів США, залишивши боргову розписку від 04 липня 2006 року, у якій зобов`язався повернути борг протягом двох років. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його спадкоємцями є неповнолітня дочка ОСОБА_3 і мати ОСОБА_2, яка повинна, на думку позивача, погасити суму боргу.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року у зазначеному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу відмовлено.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем порушені вимоги статті 256 ЦК України. Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову на підставі статті 267 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена; рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2016 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Калинівського районного суду від 29 грудня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 9 лютого 2016 року залишені без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).