Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 442/3279/18-ц
провадження № 61-13489св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт",
треті особи: Дрогобицька міська рада Львівської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада
2018 року у складі судді Медведика Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О.,
Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" (далі - ТОВ "УЦЕ") про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що купуючи 29 листопада 2007 року у відкритого акціонерного товариства "Львівенергоремонт" (далі - ВАТ "Львівенергоремонт") виробничі будівлі по вул. Раневицькій, 14 у м. Дрогобичі Львівської області, відповідач усвідомлював, що на території ВАТ "Львівенергоремонт" у санітарній зоні знаходиться його житловий будинок, проте свідомо не вжив і на цей час не вживає заходів щодо відмежування житлового будинку огорожею від території товариства.
Він неодноразово звертався до відповідача із заявами та проханнями про відмежування житлового будинку парканом, однак заяви залишались без відповіді. 31 травня 2016 року він отримав лист від відповідача про те, що підприємство зобов`язується встановити паркан та у нього буде власний вихід і проїзд на територію, на якій знаходиться житловий будинок, який не буде проходити через територію ТОВ "УЦЕ", однак на даний час відповідачем паркан не встановлено.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача відмежувати парканом належний йому житловий будинок від території підприємства, стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому ТОВ "УЦЕ" у зв`язку з викладеними обставинами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності вини відповідача та відсутності протиправності у його діях (бездіяльності).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що з
29 листопада 2007 року й до часу звернення до суду, зокрема з цією касаційною скаргою, житловий будинок знаходиться на території ТОВ "УЦЕ", отже, мешканці цього будинку проживають в санітарній зоні території підприємства, чим порушуються їхні права та законні інтереси.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 442/3279/18-ц з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 жовтня 015 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 .
Рішенням Дрогобицької міської ради Львівської області від 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано в спільну сумісну власність земельні ділянки площею 0,1137 га та 0,1000 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 а.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували право власності на вказаний будинок та земельні ділянки, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з договором купівлі-продажу виробничих будівель від 29 листопада
2007 року ВАТ "Львівенергоремонт" передало, а ТОВ "УЦЕ" прийняло у власність виробничі будівлі, які розташовані на земельній ділянці площею 1,470 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору оренди від 27 квітня 2016 року земельна ділянка площею 1,3047 га по АДРЕСА_1 надана в оренду ТОВ "УЦЕ".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.