ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №826/12985/16
адміністративне провадження №К/9901/39933/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року (судді Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови в прийнятті митної декларації,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №10027004/2016/000049/2 від 20 липня 2016 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00066 від 20 липня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що митну вартість імпортованого позивачем товару було ним скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах та непідтвердженням всіх складових митної вартості товару, зокрема, виходячи зі змісту поданих документів, декларанту встановлено 90-99% знижки на товар, а відтак задекларовані ним ціни не можуть вважатись дійсною вартістю, оскільки встановлені лише для цього суб`єкта господарювання.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 19 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛІТ" (правонаступником якого є позивач) як покупцем та Хуавей Технолоджіз Ко. ЛТД як постачальником укладено рамковий контракт на постачання №АТМ14FSU1038/00F8041500000F, за умовами якого постачальник постачає та передає у власність обладнання та/або надає примірники програмного забезпечення одночасно з правом на обмежене використання програмним забезпеченням за його функціональним призначенням покупцеві, а покупець приймає та оплачує обладнання та/або право використання програмним забезпеченням та примірник програмного забезпечення згідно з окремими замовленнями, за цінами, наведеними у додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору, для використання в господарській діяльності покупця.
05 травня 2016 року додатковою угодою №1 до замовлення на постачання визначено, що покупець замовив у постачальника товар на умовах 100% постоплати, протягом 60 календарних днів з моменту митного оформлення товару, на умовах поставки DAP.
У інвойсі HWC 201606060087414 від 06 червня 2016 року на постачання №21/4530064964 визначено найменування обладнання, що підлягає поставці, кількість та ціну; загальна вартість товару згідно інвойсу склала 13660,94 доларів США.
11 липня 2016 року для митного оформлення поставленого на виконання умов контракту товару й підтвердження його митної вартості за основним методом Товариством подано до митного органу такі документи: електронну митну декларацію №100270004/2016/306858; договір поставки №АТМ14FSU1038/00F8041500000Е від 19 березня 2015 року; додаткову угоду №3 від 20 травня 2016 року до договору; додаткову угоду №2 від 15 березня 2016 року до договору; додаток №1 - перелік цін до договору; додаток №5 до договору від 19 березня 2015 року; додаткову угоду №1/1від 15 лютого 2016 року; договір на митно-брокерські послуги №АТМ15USE1700 від 12 січня 2015 року; декларацію відповідності №б/н від 22 липня 2014 року; декларацію відповідності №519/14 від 25 грудня 2014 року; декларацію відповідності №520/14 від 25 грудня 2014 року; інвойс HWC 201606060087414 від 06 червня 2016 року та специфікацію до інвойсу; CMR №01/07/2016 та №02/07/2016 від 05 липня 2016 року; пакувальні листи №008041600090EHWA16H від 08 червня 2016 року та №008041600090EHWA16H від 10 червня 2016 року; сертифікат про походження №16С4403В5001/06997 від 12 червня 2016 року; висновок СБУ №18/В-1653 від 16 червня 2016 року.
12 липня 2016 року на вимогу відповідача позивачем надано наступні додаткові документи: лист-повідомлення щодо платіжних документів №274 від 12 липня 2016 року; лист-виписку з бухгалтерської документації №2715 від 12 червня 2016 року; лист щодо переліку наданих документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, №2716 від 12 липня 2016 року; лист-виписку з бухгалтерської документації №2720 від 12 липня 2016 року; інформаційний лист виробника від 06 травня 2016 року; довідку банку №161557/0401-1 від 29 червня 2016 року; експортну митну декларацію №790120160000001060 від 14 червня 2016 року; експортні декларації країни відправлення MRN №16PL301020NS071IZ1 та №16PL301020NS071H79 від 10липня 2016 року; прайс-лист виробника від 02 лютого 2016 року; лист-роз`яснення від виробника від 06 травня 2016 року; експортний висновок Черкаської ТПП №О-374 від 17 червня 2016 року; замовлення на постачання №21/4530064964; додаткову угоду №1 до замовлення на постачання.
20 липня 2016 року відповідачем прийнято рішення №100270004/2016/000049/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість останніх визначено за резервним методом та збільшено до 54619,29 доларів США, що за офіційним курсом гривні на дату прийняття рішення становило 1356569,58 грн., а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00066.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, відповідач зазначав, що декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи згідно із частиною 3 статті 53 МК України, а саме: не надано документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (формування розміру знижки); ліцензійний чи авторський договір покупця; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів; випуску бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
22 липня 2016 року позивач подав відповідачу нову митну декларацію №100270004/2016/307272, яку було прийнято до митного оформлення, а товари - випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій у сумі різниці ПДВ між задекларованою та скоригованою вартостями у розмірі 205093,48 грн. та мита у розмірі 9040,24 грн.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.