ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №П/811/322/17
адміністративне провадження №К/9901/15808/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 (суддя Момонт Г.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (колегія суддів у складі: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суддівської винагороди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не здійснення нарахування судді Ленінського районного суду м. Кіровограда Мягкому О.В. суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік";
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за лютий 2017 року в сумі 16 000,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за лютий 2017 року йому виплачена суддівська винагорода в сумі 16 000,00 гривень, що не відповідає розміру встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" - 10 мінімальним заробітним платам. Позивач наголошує, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може врегульовуватися іншими законами.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 24.03.2017 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.05.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому його посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір визначений частиною третьою статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", і відповідно зазначеній нормі він та має становити 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи по суті. Також вказує, що оскаржувані судові рішення не відповідають чинному законодавству в частині застосування закону, на підставі якого нараховується суддівська винагорода.
У скарзі відповідач просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано відсутністю правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його плату праці, оскільки Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000,00 гривень, не передбачені.
Також у своїй скарзі відповідач просив зупинити виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 до розгляду цієї касаційної скарги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2017 у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача було відмовлено.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області заяву про приєднання до касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області або відзиву на неї не надало.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.08.2017 відкрив касаційне провадження за скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017.
05.02.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Указом Президента України від 13.07.2010 № 767/2010 ОСОБА_1 . призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда строком на п`ять років.
Наказом Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03.08.2010 № 93-о ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда з 03.08.2010.
Згідно штатного розпису Ленінського районного суду міста Кіровограда на 2017 рік затверджено посадовий оклад судді в розмірі 16 000,00 гривень.
Позивачу за лютий 2017 року нараховано 16 000,00 гривень суддівської винагороди, з якої утримано 2880,00 гривень податку з доходів фізичних осіб та 240,00 гривень військового збору, виплачено - 12 880,00 гривень.
ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідачем неправомірно здійснюється нарахування суддівської винагороди за лютий 2017 року з застосуванням розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у розмірі 1600,00 гривень, звернувся з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в чинній редакції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з частиною першої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до пункту 22 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
За правилами пункту 23 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Частиною третьою статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VІ) обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.