ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №817/894/17
адміністративне провадження №К/9901/29705/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 (головуючий суддя - Н.О. Дорошенко)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя - Л.В. Кузьменко, судді - Т.В. Іваненко, К.С. Франовська)
у справі № 817/894/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 03.05.2017 №149-ОС про її звільнення з посади головного спеціаліста відділу методології та роз`яснювальної роботи управління пенсійного забезпечення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу"; поновити на посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.05.2017 по день винесення постанови; стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що у відділі методології та роз`яснювальної роботи скорочення чисельності працівників фактично не відбулося, оскільки до скорочення в штатному розписі відділу були посади: начальник відділу та 4 головних спеціаліста. Після скорочення залишилося п`ять посад, однак, крім начальника відділу введена посада заступника начальника відділу (за рахунок посади головного спеціаліста), залишилось 2 головних спеціаліста, а четверта посада головного спеціаліста перейменована на провідного спеціаліста. Також зазначає, що при її звільненні відповідачем було порушено порядок отримання згоди профспілкового комітету. Вказує, що їй не було запропоновано всі посади, на яких вона могла б працювати. Окрім цього, зауважує, що відповідачем не було враховано переважне право залишення позивача на роботі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.05.2017 № 149-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу методології та роз`яснювальної роботи управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по скороченню штату згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", за згодою профкому. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу методології та роз`яснювальної роботи управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 04.05.2017. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.05.2017 по 10.08.2017 в сумі 20 195, 32 грн. В решті позову відмовлено.
4. При прийнятті рішень суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що звільнення позивача здійснено відповідачем з порушенням встановленого законодавством порядку, з порушенням процедури надання згоди профспілкового комітету на звільнення, без вжиття всіх можливих заходів щодо збереження трудових відносин з працівником, переважне право на залишення якого на роботі встановлене законом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення судів скасувати в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що ним дотримано вимоги законодавства щодо процедури скорочення, визначеної Законом України "Про державну службу" та Кодексом законів про працю України. Зазначає, що позивач не мала переважного права на залишення на роботі, оскільки не мала більш високої кваліфікації і продуктивності праці. Крім того, скаржник вказує про незаконність судових рішень в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача, оскільки при звільненні останній була виплачена вихідна допомога.
Позиція інших учасників справи
7. В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
9. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1 з червня 2002 року працювала в Управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області (з 01.08.2002 утворено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області) на посадах провідного спеціаліста, головного спеціаліста, заступника начальника відділу організаційно-методичної роботи управління пенсійного забезпечення, заступника начальника відділу організаційно-аналітичної роботи управління пенсійного забезпечення; 20.09.2007 призначена на посаду головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи управління пенсійного забезпечення (з 25.06.2015 назву відділу перейменовано у відділ методології та роз`яснювальної роботи). 01.05.2016 позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця.
11. Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.05.2017 №149-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача з 03.05.2017 звільнено з посади головного спеціаліста відділу методології та роз`яснювальної роботи управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по скороченню штату згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", за згодою профкому.
12. Серед підстав обумовленого наказу зазначено, зокрема: рішення профкому про надання згоди на звільнення про скорочення штату від 25.04.2017, попередження про скорочення штату працівників № 1502/09 від 02.03.2017, пропозиція щодо працевлаштування № 2871/09 від 25.04.2017, акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо працевлаштування від 25.04.2017, пропозиція щодо працевлаштування № 2889/09 від 26.04.2017, акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо працевлаштування від 26.04.2017, пропозиція щодо працевлаштування № 2919/09 від 27.04.2017, акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо працевлаштування від 27.04.2017.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Громадянам згідно статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.
15. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
16. Підстави припинення державної служби передбачені статтею 83 Закону України "Про державну службу", якою регламентовано, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.
17. Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
18. Частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
20. Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
21. Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Системний аналіз вищевказаних законодавчих положень дає підстави для висновку, що однією з найважливіших гарантій для працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
25. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
26. Виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
27. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
28. Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудовий спір, пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд має з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
29. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
30. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація установи, скорочення чисельності або штату працівників, які зумовили в подальшому звільнення позивача.
31. Відповідно до штатного розпису на 2016 рік головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, затвердженого головою правління Пенсійного фонду України 30.05.2016, в головному управлінні було 207 штатних посад. В структуру головного управління входило, зокрема, управління пенсійного забезпечення загальною кількістю 28 штатних посад, до складу якого входили: відділ контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах - 8 штатних посад; відділ з питань призначення пенсій - 7 штатних посад; відділ методології та роз`яснювальної роботи - 5 штатних посад (у тому числі начальник відділу - 1, головний спеціаліст - 4); відділ з питань розгляду звернень громадян - 7 штатних посад.
32. Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.03.2017 № 31 затверджено структуру головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, введено в дію штатний розпис головного управління в кількості 179 штатних одиниць; наказано попередити про наступне вивільнення працівників головного управління, посади яких скорочуються, згідно з додатком №1; запропонувати таким працівникам інші посади, згідно з додатком 2; подати профспілковому комітету подання на згоду про звільнення працівників, які не погодились бути призначеними на запропоновані посади, та звільнити з роботи таких працівників.