ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 911/1292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (головуючий суддя Чорна Л.В., Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.) та рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 (суддя Горбасенко П.В.)
у справі № 911/1292/18
за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС"
до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області
за участю Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області
про зобов`язання вчинити дії
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2018 року Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії, а саме, зобов`язати Гостромогильську сільську раду передати із земель колективної власності у власність Приватного підприємства "ЕЛІНГ - КАМС" земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, що знаходиться за адресою: Київська обл ., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А. У подальшому позивачем змінено позовні вимоги у справі та заявлено вимогу про визнання права власності на вказану земельну ділянку.
1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначав, що він є власником нежитлової будівлі, літ. "Б" площею 803,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А. Посилаючись на приписи статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, позивач вказував, що набувши у власність нежитлову будівлю, до нього перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, в розмірі, що зайнята будівлею, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Короткий зміст рішень, ухвалених судами у даній справі
2. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 позов задоволено повністю. Визнано за Приватним підприємством "ЕЛІНГ-КАМС" право власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:001:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А.
2.1. Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції посилаючись на приписи ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України зазначив, що позивач є власником нежитлової будівлі, Б, площею 803,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А, а відтак набув права власності на земельну ділянку.
3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18.
3.1. Обгрунтовуючи постановлену ухвалу, апеляційний суд вказав, що за змістом статті 53 ГПК України вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи. Натомість, прокурор у справі під час розгляду господарським судом Київської області і винесення оскаржуваного рішення, у справу №911/1292/18 не вступав, учасником справи не був, а тому прокурор не має особливого статусу і не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з апеляційною скаргою про перегляд рішення суду у справі №911/1292/18.
4. Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у даній справі скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, справу передано на розгляд суду апеляційної інстанції.
4.1. Скасовуючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд касаційної інстанції вказав, що прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Суд касаційної інстанції зазначив, що у даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 ГПК України), зокрема, держави - особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (ч. 1 ст. 254 ГПК України). У цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незазначення прокурором обставин, які б свідчили про нездійснення чи неналежне здійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, а, відповідно, і про необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 залишено без змін.
5.1. Мотивуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач є власником нежитлової будівлі, Б, площею 803,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, буд . 12-а, проте, йому було відмовлено у визнанні права власності на спірну земельну ділянку.
Посилаючись на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", апеляційний суд вказав, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу. В порушення вимог статті 74 ГПК України прокурор не навів та не довів належними та допустимими доказами бездіяльність органу, в особі якого подано апеляційну скаргу. Крім того, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що орган уповноважений законом від імені держави розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, проте, даний орган не було залучено до участі справі. Також прокурор не навів причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Також апеляційний суд вказав, що матеріали справи не містять доказів належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з судовими рішеннями, заступник прокурора Київської області подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
7. Оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права - статей 13, 14, 19, 41, 126 Конституції України, статей 328, 377, 392 Цивільного кодексу України, статей 5, 22, 28, 116, 120, 122, 124, 134, п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 2, 3, 5, 48, 231, 236 ГПК України.
7.1. На думку прокурора, судами попередніх інстанцій, в порушення норм ГПК України, не встановлено, чи мав позивач станом на дату звернення до суду відповідне право на набуття у власність спірної земельної ділянки, чи було воно порушене або не визнане, та, як наслідок, чи є підстави для його захисту в судовому порядку, у зв`язку з чим безпідставно застосував положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
7.2. Також прокурор зауважує, що на виконання вимог частин 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин 3 та 4 статті 53 ГПК України в апеляційній скарзі прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, визначено, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах. Однак, суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про відсутність доказів, які б свідчили про бездіяльність органу, в інтересах якого подано касаційну скаргу.
7.3. Водночас, в тексті касаційної скарги міститься клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду з підстав, якщо суд при розгляді даної справи вважатиме за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г та від 04.04.2019 у справі № 924/349/18.
8. Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що, в силу приписів ст. 295 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення.
9. 05.11.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, призначеного на 06.11.2019 на більш пізніший термін у зв`язку із хворобою директора товариства та відсутності адвоката.
Зазначене клопотання колегією суддів відхиляється, з огляду на те, що, по-перше, позивачем на підтвердження обставин хвороби, викладених у клопотанні не надано жодних належних та допустимих доказів, по-друге, явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів прокурора і висновків судів попередніх інстанцій
10. Господарськими судами у даній справі установлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.02.2018 Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі, Б, площею 803,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, буд. 12-а .
11. Дана нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, що виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання.
12. Вказана нежитлова будівля є частиною розпайованого майна КСП "Росія", що підтверджується довідкою Гостромогильської сільської ради Білоцерківського району від 23.05.2018 №5.
13. Все майно пайового фонду, розташованого на землях колективної власності, які передані у власність КСП "Росія" рішенням 4 сесії 22 скликання Гостромогилянської сільської ради від 08.06.1995.
14. Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ 006 від 10.08.1995 спірна земельна ділянка загальною площею 73,3162 га відноситься до земель колективної власності КСП "Росія".
15. 23.05.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою №05 про оформлення права власності на земельну ділянку загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищанський р- н, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А.
16. Листом № 35 від 23.05.2018 відповідач повідомив позивача, що до компетенції Гостромогильської сільської ради не відноситься право розпорядження землями, що знаходяться у колективній власності. Гостромогильська сільська рада не може прийняти рішення про передачу у власність земельної ділянки, яка набута позивачем у власність на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Запропоновано позивачу вирішити дане питання у судовому порядку.
17. Судами установлено, що несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні смуги та інші захисні насадження, землі під господарським будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) не паювалися. Вказана земельна ділянка не підлягала паюванню, оскільки є землями під господарськими будівлями і дворами, а саме під господарським двором КСП "Росія". Згідно із довідкою міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.05.2018 спірна земельна ділянка відносить до земель колективної власності.
18. Так, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищевказане рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
19. Колегія суддів зауважує, що підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції від 15.01.2019 про закриття апеляційного провадження у справі, яка постановлена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України та направлення справи на розгляд до суду апеляційної інстанції, є помилкове застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин сторін положень статей 53, 264 ГПК України та, зокрема, зауважено про необхідність перевірки дотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
20. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
21. Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
22. У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
23. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
24. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
25. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).