ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1457/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Міщенко І.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.08.2019
у справі № 916/1457/19
за позовом Державної канцелярії Республіки Молдова
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп"
про визнання права власності та витребування майна,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2019 року Державна канцелярія Республіки Молдова звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп", в якому просила суд:
- визнати за Республікою Молдова в особі Державної канцелярії Республіки Молдова право власності на обʼєкти нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю газової котельні санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв.м. ); нежитлову будівлю пансіонату № 4 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв.м.); нежитлову будівлю пансіонату № 5 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв.м.); нежитлову будівлю басейну санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 кв.м.); нежитлові будівлі клубу-їдальні санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 кв.м.); нежитлову будівлю адміністративного корпусу санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв.м.); нежитлову будівлю корпусу №3 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4433,8 кв.м.); нежитлову будівлю головного корпусу санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв.м.); нежитлові будівлі санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 кв.м.) (далі обʼєкти нерухомого майна).
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" на користь Республіки Молдови в особі Державної канцелярії Республіки Молдова вищезазначені обʼєкти нерухомого майна.
Позов мотивований тим, що спірні обʼєкти нерухомого майна вибули з володіння позивача не з його волі, внаслідок незаконних діянь третіх осіб.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2019 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1457/19.
В подальшому позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач згідно з подальшим уточненням просив суд накласти арешт на обʼєкти нерухомого майна, що є предметом спору; заборонити ТОВ "Макстгруп" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, а також дії, що можуть вплинути на цілісність та схоронність нерухомого майна, що є предметом спору; заборонити державним реєстраторам та приватним нотаріусам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти реєстраційні дії, повʼязані із державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що є предметом спору.
Заява мотивована тим, що у разі перепродажу спірного майна іншій особі, можливість відновлення порушених прав позивача, а також виконання судового рішення значно ускладниться. Крім того, з метою відновлення своїх прав, позивачу необхідно буде повторно звертатись до суду з позовом про витребування майна, витрачати час та кошти для відновлення своїх прав.
Також, за доводами заявника, Одеською міською радою розглядається питання щодо відведення відповідачу земельної ділянки під усіма забудовами, що надасть змогу відповідачу здійснити реконструкцію обʼєктів з виходом за межі геометричних розмір наявних будівель, будівництво нових обʼєктів на спільній земельній ділянці, на якій розташовані усі вище перелічені обʼєкти, а також здійснити відчуження нерухомого майна. Також, до моменту ухвалення рішення є реальна можливість знищення майна, його псування та/або здійснення реконструкції обʼєкту, що у випадку вирішення справи на користь позивача унеможливить виконання судового рішення.
При цьому, на думку позивача, застосування зустрічного забезпечення в зазначених правовідносинах є недоречним, адже на момент звернення із зазначеною заявою до суду, права позивача, як законного власника обʼєктів нерухомого майна, вже було порушено. Запропоновані заходи не призводять до зупинення господарської діяльності відповідача та не позбавляють відповідача права користуватися таким майном і використовувати його у своїй господарській діяльності, як і не припиняють такого права; вони спрямовані на зменшення ризику відчуження спірного майна іншим особам, а також на нівелювання ризиків, повʼязаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019, заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на спірні обʼєкти нерухомого майна, а також заборонено державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, повʼязані із державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно. У задоволенні решти заяви відмовлено.
Висновки судів в частині задоволення заяви обґрунтовані встановленням обставин, які свідчать про існування у даному випадку реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Так, судами зазначено, що у разі реалізації відповідачем спірного майна до закінчення розгляду даної справи, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Судами також зауважено, що накладення арешту не позбавляє власника інших прав, окрім розпорядження майном, відтак, враховуючи, що вказаний захід до забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, вжиття обраного заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів ТОВ "Макстгруп".
Також враховуючи зміст ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суди визнали обґрунтованими вимоги заявника про заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, повʼязані із державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на спірне майно.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення заяви про забезпечення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в заявлених вимогах.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права і вважає безпідставним і необґрунтованим застосування у даній справі заходів забезпечення позову.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предʼявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження субʼєктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.