ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №818/749/16
адміністративне провадження №К/9901/5479/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
заяву ОСОБА_1
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2017 року (суддя-доповідач Мойсюк М.І., провадження № К/800/35022/16)
у справі № 818/749/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області,
треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України
про зобов`язання здійснити перерахунок і виплату заробітної плати.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - також "ТУ ДСА"), треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому просила:
1) зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідними наказами Охтирського міськрайонного суду Сумської області, та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу за період з вересня 2011 року до липня 2014 року включно відповідно до підпункту 169.1.2 Податкового кодексу України, з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати;
2) зобов`язати ТУ ДСА здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідними наказами Охтирського міськрайонного суду Сумської області, та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу за періоди:
- з 26 жовтня 2014 року до 28 березня 2015 року включно відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про прокуратуру");
- з 29 березня 2015 року до 8 вересня 2015 року включно відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд");
- з 9 вересня 2015 року до 31 грудня 2015 року, виходячи з посадового окладу 0,3 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-ти відсоткового зменшення, з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їй як секретарю судового засідання за період з вересня 2011 року до липня 2014 року заробітна плата надавалась без урахування податкової соціальної пільги згідно підпункту 169.1.2 Податкового кодексу України. Крім того, у періоди, зазначені у позовній заяві, ОСОБА_1 заробітна плата нараховувалась, виходячи з тих розмірів посадового окладу, розрахунок яких не відповідає вимогам статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26 жовтня 2014 року) та статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позов задовольнив частково: зобов`язав ТУ ДСА здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням усіх надбавок і премій, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу, за період з вересня 2011 року до липня 2014 року включно, враховуючи застосування до заробітної плати податкової соціальної пільги як для платника податку, що утримує двох дітей віком до 18 років, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
В частині вимог про зобов`язання здійснити перерахунок і виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року до 28 березня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", з 29 березня 2015 року до 8 вересня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", за період з 9 вересня 2015 року до 31 грудня 2015 року, виходячи з посадового окладу 0,3 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-ти відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати відмовив у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Щодо задоволеної частини позовних вимог, то суди мотивували свої судові рішення тим, що ОСОБА_1 мала право на застосування до заробітної плати податкової соціальної пільги, оскільки подала відповідачу необхідні документи, якими це право підтверджується, тоді як подання окремої заяви з цього питання, відповідно до абзацу четвертого підпункту 169.2.3 Податкового кодексу України, державними службовцями не вимагається.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог щодо перерахунку і виплати заробітної плати згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди виходили з того, що видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 і абзацу другого частини першої статті 147 цього Закону у відповідних редакціях не були передбачені. Відтак, ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку і виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач і відповідач подали касаційні скарги.
Ухвалою від 20 грудня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в якій вона не погоджувалася з оскаржуваними судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Натомість, за касаційної скаргою ТУ ДСА, в якій відповідач не погоджувався із результатом судового розгляду в частині задоволених позовних вимог, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 лютого 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог заяви
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2017 року (провадження №К/800/35022/16) з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки у подібних правовідносинах в іншій справі цей суд по-іншому застосував ті ж самі норми матеріального права.
Як приклад неоднакового правозастосування заявник послався на постанову Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2016 року (№К/800/46942/15), а також додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року (№К/800/47495/16), у яких цей суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті ж самі норми матеріального закону у подібних правовідносинах.