ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №826/11615/14
адміністративне провадження №К/9901/9618/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт лідер" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Губської О.А., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. від 26 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт лідер" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт лідер" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000021530.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків Інспекції про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності господарських операцій по поставці ТОВ "Тріал-трейд" (код ЄДРПОУ 38650881) позивачу спортивних товарів в асортименті й їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за наслідком таких відносин. Зазначив, що податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемного правочину, який завідомо порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства. По суті ж, як встановлено судом, перевірка Товариства проводилася без дослідження та аналізу первинних документів позивача по взаємовідносинах із контрагентом, а висновок про порушення позивачем правил формування податкового кредиту ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю контрагента.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.
Застосувавши положення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що реальність операцій між позивачем та ТОВ "Тріал-трейд" по поставці товарно-матеріальних цінностей не підтверджується належними та допустимими доказами, які повинні супроводжувати фактичне виконання такого роду відносин. Посилався на відсутність доказів підтвердження руху товарів від продавця до покупця, складських документів, технічної документації на товар, виробничих документів, а також на обставини придбання позивачем товару за ціною, яка нижче середньоринкової; недекларування контрагентом своїх зобов`язань зі сплати ПДВ. Відтак, за висновком суду, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Також, на думку позивача, висновок суду апеляційної інстанції про економічну недоцільність господарської операції є необґрунтованими та суперечать законодавству.
Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності декларування від`ємного значення ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 30 січня 2014 року №235/26-56-15-01-15/35017070, у якому встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року на суму 11996,00 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Тріал-трейд". На обґрунтування цього контролюючий орган послався на те, що у складеному ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві акті від 20 грудня 2013 року №2983/26-55-22-01/38650881 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тріал-трейд" встановлено відсутність реального здійснення операцій цим платником податків у період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000021530, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 11996,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2999,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.