ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №804/2382/18
адміністративне провадження №К/9901/21908/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 (суддя Голобутовський Р.З.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 (колегія суддів у складі: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., Юрко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо нездійснення компенсації утриманих з грошового забезпечення та інших виплат позивача сум податку з доходів фізичних осіб за 2017 рік у сумі 46 350,21 гривень; зобов`язати відповідача компенсувати позивачу утриману суму податку за 2017 рік у сумі 46 350,21 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 27.05.2003 по 27.10.2017 позивач проходив службу в органах податкової міліції. При виплаті йому грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 46 350,21 гривень. Однак, особи рядового і начальницького складу повинні отримувати компенсацію всієї суми при звільненні, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 375, якою внесено зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, працівниками податкової поліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. У зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити компенсацію утриманих з його грошового забезпечення та інших виплат сум податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік. Проте відповідачем повідомлено позивача, що в редакції Податкового кодексу України чинного в 2017 році не передбачено спрямування податку на доходи фізичних осіб на компенсацію втрат доходів працівників податкової міліції. Однак, позивач стверджує, що в кошторисі на 2017 рік передбачені видатки на грошове забезпечення військовослужбовців (код 2112), тому вважає невиплату компенсації утриманих з його грошового забезпечення та інших виплат сум податку на доходи фізичних осіб протиправною.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.02.2019 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 02.07.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що у спірний період (з 01.01.2017 по 27.10.2017) встановлені пунктом 168.5 статті 68 Податкового кодексу України особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб не розповсюджувалися на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції. Тому утримані з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції суми податку на доходи фізичних осіб не підлягали спрямуванню на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. При цьому, з аналізу Порядку № 44 суди дійшли висновку, що його приписи не можуть бути самостійною підставою для визначення наявності у особи права на вказану компенсацію, оскільки цей Порядок було затверджено на виконання пункту 22.7 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та він лише визначає умови і механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб певним категоріям громадян, право на яке було передбачено у вказаному Законі, а у наступному в Податковому кодексі України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що він, перебуваючи на службі в органах податкової міліції, мав право на отримання рівноцінної та повної компенсації втрат доходів (утриманих сум податку з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат), яке набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували усіх положень нормативних актів, які регулюють проходження служби особами рядового і начальницького складу органів податкової міліції, та ухвалили неправильні рішення. Наголошує на тому, що до 01.01.2017, а саме: до набуття чинності Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" в пункті 168.5 статті 168 Податкового кодексу України перелік осіб прямо включав рядовий і начальницький склад органів податкової міліції. Отже, не приведення приписів Порядку № 44 у відповідність до внесених Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" змін до Податкового кодексу України в частині виключення певної категорії громадян з переліку осіб, які мають право на компенсацію, не є підставою розглядати цій Порядок як нормативно-правовий акт, який визначає особливості утримання і сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для осіб рядового і начальницького складу податкової міліції.
Позиція інших учасників справи
Головне управління державної податкової служби у Дніпропетровській області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
02.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 804/2382/18.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білоус О.В., судді Гімон М.М., Желтобрюх І.Л. для розгляду судової справи № 804/2382/18.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 № 1198/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 804/2382/18, у зв`язку з днем відпочинку судді Желтобрюх І.Л., яка входить до складу постійної колегії суддів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білоус О.В., судді Гімон М.М., Блажівська Н.Є. для розгляду судової справи № 804/2382/18.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.08.2019 № 1208/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 804/2382/18, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 09.08.2019 ухвали про відведення судді-доповідача Білоуса О.В. та суддів Гімона М.М., Блажівської Н.Є. від розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 804/2382/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж.М., судді Жук А.В., Мартинюк Н.М. для розгляду судової справи № 804/2382/18.
Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 в період з 27.05.2003 по 27.10.2017 проходив службу в органах податкової міліції України.
Відповідно до наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.10.2017 № 1404-о, ОСОБА_1 з 27.10.2017 звільнено з податкової міліції в запас Збройних Сил за пунктом 64 підпунктом "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114.
Відповідно до довідки ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.01.2018 № 1/10/04-62-05-034 позивачу нарахована заробітна плата за 2017 рік у сумі 257 501,18 гривень.
07.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення компенсації утриманих з грошового забезпечення та інших виплат сум податку на доходи фізичних осіб.
Листом від 19.02.2018 № 1114/10/04-62-05-034 відповідач повідомив ОСОБА_1, що з січня 2017 року до часу звільнення позивача не було підстав для виплати компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.
Не погодившись із листом відповідача, ОСОБА_1 07.02.2018 звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Листом від 05.03.2018 № 10269/10/04-36-05-02-18 ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1, що Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) не передбачено спрямування податку на доходи фізичних осіб на компенсацію втрат доходів працівників податкової міліції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин)
Стаття 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Пункт 2 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні": дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України: Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пункт 3.1 статті 3 Податкового кодексу України: податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України: податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
Стаття 5 Податкового кодексу України: поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.