ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №813/3857/15
адміністративне провадження №К/9901/1216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року (головуючий суддя: Брильовський Р.М.)
і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року (головуючий суддя: Запотічний І.І., судді: Довга О.І., Ліщинський А.М.)
у справі №813/3857/15
за позовом ОСОБА_1
до Львівської обласної державної адміністрації,
третя особа: Голова Львівської обласної державної адміністрації Синютка Олег Михайлович
про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2015 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - "Львівська ОДА"), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:
- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Львівської ОДА від 28 квітня 2015 року № 284/0/8-15 "Про надання відпустки та звільнення з роботи ОСОБА_1 " в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційного відділу апарату Львівської ОДА;
- поновити її на посаді начальника організаційного відділу апарату Львівської ОДА з 12 червня 2015 року;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10545,48 грн;
- допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Львівської ОДА.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її звільнили незаконно, оскільки після подання заяви про звільнення за власним бажанням вона за 18 днів до дати звільнення відкликала попередню заяву. Підставою для написання заяви про звільнення був тиск в.о. голови Львівської ОДА. Недопуск її на роботу відповідачем позивач вважає протиправним, оскільки її посада була вакантною на дату виходу з відпустки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення обґрунтовані тим, що норма статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") надає право працівнику відкликати свою заяву на звільнення протягом двох тижнів із дати її подання, тоді як позивач відкликала заяву після спливу цього строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм статті 38 КЗпП України. Згідно з аргументами позивача суди не врахували, що норма статті 38 КЗпП України не обмежує право працівника відкликати свою заяву про звільнення двома тижнями - це право може бути реалізоване до дати припинення трудових відносин.
Крім того, скаржник зазначає, що суди не дали оцінку листу-відповіді відповідача від 3 червня 2015 року №5/13-3754/0/2-15/4-4 за наслідками розгляду її заяви від 25 травня 2015 року про відкликання заяви про звільнення. У цьому листі відповідач, як на підставу відмови у продовженні трудових відносин, послався на запрошення на посаду іншого працівника з іншого підприємства у порядку переведення. Тоді як посаду позивача було запропоновано особі, яку не переводили з іншого підприємства - вона працювала на посаді головного спеціаліста організаційного відділу апарату Львівської ОДА. Позивач також звертає увагу, що суди зробили помилковий висновок про те, що у період перебування позивача у відпустці після написання заяви на звільнення вона не перебувала у трудових відносинах із відповідачем. Також позивач вказує, що працівники відповідача відмовлялися реєструвати її заяву про те, що вона приступає до роботи 12 червня 2015 року.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Згідно з аргументами відповідача ОСОБА_1 не надала доказів тиску керівника на неї, що за її словами стало підставою для написання заяви на звільнення. Заяву про відкликання заяви на звільнення позивач подала після пропуску двотижневого строку, що, із врахуванням запрошення на її посаду іншого працівника, свідчить про правомірність її звільнення.
Третя особа не надала свого відзиву на касаційну скаргу.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 5 травня 2014 року позивач займала посаду начальника організаційного відділу апарату Львівської ОДА згідно з розпорядженням голови Львівської ОДА від 5 травня 2014 року №241/0/8-14 "Про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника організаційного відділу".
27 квітня 2015 року позивач подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і надання їй невикористаних основних і додаткової відпустки.
За наслідками розгляду цієї заяви голова Львівської ОДА видав розпорядження від 28 квітня 2015 року №284/0/8-15 "Про надання відпустки та звільнення з роботи ОСОБА_1 ". Згідно з цим розпорядженням позивачу надали невикористані відпустки, виплатили допомогу на оздоровлення, провели виплату належних їй сум. При цьому у розпорядженні вказано, що останній день відпустки 11 червня 2015 року буде днем її звільнення за власним бажанням.
25 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім`я голови Львівської ОДА Синютки О.М . про відкликання заяви від 27 квітня 2015 року в частині звільнення з роботи за власним бажанням.
Листом від 3 червня 2015 року заступник керівника апарату-начальник відділу кадрової роботи та нагород І.Гарматій повідомив позивача про те, що її заява не може бути задоволена з підстав призначення на її посаду ОСОБА_5 Ця особа належить до категорії працівників, яким не може бути відмовлено в укладенні трудового договору згідно з частиною п`ятою статті 24 КЗпП України.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - "КАС України") в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (частина друга цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.