ПОСТАНОВА
Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №158/1820/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23293/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді - Левицька Н.Г., Обрізко І.М.)
у справі № 158/1820/16-а
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку Департаменту патрульної поліції Хроля Андрія Вікторовича,
третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2,
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у серпні 2016 року звернувся з адміністративним позовом до інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку Департаменту патрульної поліції Хроля Андрія Вікторовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 850774 від 19 серпня 2016 року.
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що Правил дорожнього руху не порушував, автомобіль, яким він керував належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який є учасником бойових дій, і який був присутній в транспортному засобі, а тому в силу статті 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ОСОБА_2 звільнений від обов`язку страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також звільнені від такого обов`язку особи, що керують транспортним засобом в присутності власника. Також вказував на те, що відповідач не склав протокол про адміністративне правопорушення, чим грубо порушив вимоги статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - "КУпАП").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ківерцівський районний суд Волинської області постановою від 17 жовтня 2016 року адміністративний позов задовольнив з тих підстав, що за умови заперечення вини у вчиненні правопорушення, працівник поліції який виявив правопорушення, зобов`язаний був скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Також суд першої інстанції зазначив, що з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з відеореєстратора нагрудного персонального мобільного (боді камера) не встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 20.2 Правил дорожнього руху, а також дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено". Інших доказів вчинення ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, за які передбачена відповідальність частиною першою статті 123 КУпАП, встановлено не було. Разом з тим, суд встановив у діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП (відсутність страхового поліса).
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив. Це судове рішення обґрунтоване тим, що вчинене позивачем порушення правил дорожнього руху належить до випадків скороченого провадження на які вказав Конституційний Суд України в рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/15, а тому відповідач діяв в межах наданих повноважень, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 123 КУпАП, підтвердився під час апеляційного розгляду. Водночас, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, а свою скаргу обґрунтовує мотивами, викладеними у постанові суду першої інстанції.
Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19 серпня 2016 року інспектор Хроль А.В. склав постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 850774 щодо ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення.
Згідно цієї постанови ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Opel Omega" на а/д Устилуг-Луцьк-Рівне, наближаючись до залізничного переїзду, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", чим порушив п. 20.2 Правил дорожнього руху. Крім того, на момент перевірки документів не мав при собі та не пред`явив поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 "г" Правил дорожнього руху.
Вказані порушення кваліфіковано за частиною першою статті 126, частиною першою статті 123 КУпАП, за якими позивача визнано винним та з урахуванням статті 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до пункту 20.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - "ПДР"), під`їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов`язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Згідно пункту 2.2 розділу 33.2 ПДР дорожній знак "Проїзд без зупинки заборонено" забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.
Положеннями підпункту "ґ" пункту 2.1 Розділу 2 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Приписами пункту 21.1 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - "Закон № 1961-IV") встановлено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов`язковим. Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.
Згідно пункту 21.3 статті 21 Закону № 1961-IV при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Відповідно до пункту 13-1 статті 13 Закону № 1961-IV учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно частини першої статті 123 КУпАП в`їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.