ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 904/1148/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
в порядку письмового провадження розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 липня 2019 року (головуючий - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп"
про стягнення 161 522, 57 грн пені за порушення строків поставки товару
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Підстави виникнення спору
1. Сторонами цього спору є Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - "Підприємство" та/або "Позивач") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп" (далі - "Товариство" та/або "Відповідач").
2. Підприємство та Товариство уклали Договір поставки.
3. Проте, всупереч взятих на себе зобов`язань Товариство не змогло повно та своєчасно поставити Підприємству, обумовлений у Договорі товар, внаслідок чого останнє нарахувало пеню.
4. Оскільки Товариство у добровільному порядку не сплатило нараховані йому штрафні санкції, Підприємство звернулось за їх примусовим стягненням до господарського суду.
5. Правомірність нарахування та стягнення вказаної пені і є предметом судового розгляду у даній справі.
6. Спір ускладнюється тільки тим, що сторони по різному тлумачать один із пунктів, укладеного між ними Договору, а саме чи передбачили вони збільшений строк для нарахування штрафних санкцій ніж той, який визначено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, і який, згідно цієї статті становить шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Хронологія подій та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 08.11.2017 між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) укладено Договір поставки товару № 697(7)17УК.
(1) Згідно з пунктом 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти і сплатити продукцію - дріт нікелевий ДКРМП 6 БТ НП-2 ГОСТ 2179-75, у кількості 0,32 т, вартістю 678 666,24 грн, виробник: JLC Electromet Pvt LTD, Індія.
(2) Відповідно до пункту 1.2. Договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.12.2017, строк поставки продукції: березень 2018 року. (тобто граничною датою поставки товару є 31.03.2018).
(3) Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна вартість договору становить 565 555,20 грн, крім того ПДВ - 113 111,04 грн, разом 678 666,24 грн.
(4) В пункті 3.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту її поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
(5) Поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар (пункт 4.1. Договору).
(6) Згідно з пунктом 7.1 Договору, у випадку неналежного виконання або невиконання зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.
(7) Відповідно до пункту 7.2. Договору за порушення зазначених строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% (семи) вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань.
(8) Сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов`язань (пункт 7.3. Договору).
8. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 у справі № 904/3604/18 встановлено, що в ході виконання Договору дріт нікелевий ДКРМП 6 БТ НП-2 у кількості 0,042 т на загальну суму 89 074, 94 грн Позивачем не прийнятий та повернутий Відповідачу, а тому поставка є такою, що не відбулась. 19.07.2018 Відповідач сплатив Позивачу штраф за поставку неякісного товару у сумі 17 814,99 грн. Товар, передбачений пунктом 1.1. Договору, Відповідачем так і не поставлений. Вказаним рішенням у справі № 904/3604/18 позовні вимоги Підприємства задоволені в повному обсязі, з Товариства стягнуто пеню в розмірі 69 902,62 грн та штраф в розмірі 47 506,64 грн. Зобов`язано Товариство поставити Підприємству товар, передбачений пунктом 1.1 Договору, на суму 678 666,24 грн. Рішення набрало законної сили 30.11.2018.
9. В подальшому 26.11.2018 між Підприємством та Товариством укладено Додаткову угода № 2 до Договору № 697(7)17УК від 08.11.2017, відповідно до пункту 1 якої, строк дії Договору продовжено до 30.06.2019.
10. Рішення господарського суду у справі № 904/3604/18 щодо поставки товару станом на дату звернення з позовом до суду у цій справі (19.03.2019) Відповідачем не виконано.
11. 29.12.2018 Позивач направив на адресу відповідача претензію № 28-23/29792/5, якою просив сплатити пеню за прострочення строків поставки товару за договором за період з 13.07.2018 по 26.12.2018 у сумі 113 337,26 грн. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Узагальнене обґрунтування позовних вимог
12. Оскільки Товариство у добровільному порядку не сплатило, нараховану йому за порушення строків поставки пеню, Підприємство звернулося до місцевого господарського суду задля стягнення цієї пені у примусовому порядку.
13. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 697(7)17УК від 08.11.2017 в частині повної та своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню за період з 13.07.2018 по 07.03.2019. Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 у справі № 904/3604/18 вже стягнуто з Відповідача неустойку у розмірі 117 409,263 грн за період прострочки з 01.04.2018 по 12.07.2018 та зобов`язано відповідача поставити обумовлений Договором товар. Однак, вказане рішення суду досі не виконане Відповідачем.
Узагальнений зміст та мотиви судових рішень
14. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2019 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства пеню у розмірі 54 971,97 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 106 550,60 грн - відмовлено.
15. Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що Позивачем здійснено нарахування пені всупереч вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме понад шість місяців з моменту коли зобов`язання мало бути виконано, оскільки Договором не передбачено іншого строку нарахування, ніж той, що встановлено вказаною статтею. Також суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на те, що поставлений на суму 89 074,94 грн товар не прийнятий Позивачем, а поставка товару, обумовленого договором не здійснена на момент ухвалення рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Не погоджуючись із рішеннями судів, Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області 24.05.2019 року у даній справі частково скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивача
17. Судами було неправильно застосовано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки у пункті 7.2. Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання, тобто передбачили інший строк, ніж той, який закріплено у статті 232 ГК України.
18. Правомірність визначення сторонами саме такого строку нарахування пені (період, який починається з моменту (дня) виникнення факту прострочення виконання зобов`язання та закінчується днем виконання зобов`язання в повному обсязі), підтверджується численною судовою практикою, в тому числі і Верховного Суду у справах 912/1433/16 та № 904/6455/17, Верховного Суду України у справах № 910/6379/14 та № 910/2031/16.
19. При розгляді цієї справи судами також допущено порушення норм процесуального права, а саме положень частини 1 статті 281 та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яке полягає у тому, що ними не було враховано практики Верховного Суду та Верховного Суду України у подібних правовідносинах.
Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Відповідача
20. Товариство в цілому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з мотивів, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях, а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2019 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2019 року у даній справі залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
21. Верховний Суд виходить з того, що єдиним спірним питанням даної справи є:
(1) Чи змінює вжите в умові Договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України?